Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2018 року у справі №320/2636/17

Ухвала

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 320/2636/17

провадження № 61-31481ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду в розмірі 240 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він проходив військову службу у складі військової частини А-0450, яка входила до складу багатонаціональних сил СФОР по підтриманню миру у колишній Югославії (н. п. Врапчічі Боснія і Герцеговина) в період 18 травня 1999 року. При виконанні службового обов'язку у нього розвинулись захворювання "Гіпертонічна хвороба ІІ ст., повільно прогресуючий перебіг, ступінь артеріальної гіпертензії 3, високий кардіоваскулярний ризик.

Гіпертрофія міокарді лівого шлуночка. ІХС: дифузний кардіосклероз. Постійна шлункова екстрасистологія. СН ІІ А ст. ІІ ФК. Вертеброгенна тораколюмбалгія, хронічна рецидивуюча течія, стадія неповної ремісії. Гіпертонічна ангіопатія сітківки ОГ. Остеохондроз хребта з больовим синдромом. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст., з вестибуло-атактичним синдромом", які відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. У зв'язку з отриманими захворюваннями йому встановлено 3 групу інвалідності. Оскільки із-за хвороби, отриманої під час несення військової служби, порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання, а отриману ним пенсію він витрачає на лікування, придбання ліків, йому не вистачає забезпечувати себе та свою родину. Посилаючись на наведене позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 240 000,00 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Стягнуто з Міністерства Оборони України судовий збір у розмірі 640,00 грн.

При частковому задоволенні позову частково на суму стягнення моральної шкоди 20
000,00 грн суд першої інстанції керувався статтями 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, статтями 1167, 1168 ЦК України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 3 Закону України "Про збройні сили України" та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року у цій справі скасоване. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства Оборони України. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів завдання йому будь-якого розміру моральної шкоди, яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.

ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку звернувся 20 квітня 2018 року до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року, у якій просить скасувати оскаржене рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що моральна шкода повинна відшкодуватися на підставі статті 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статей 23, 1167, 1168 ЦК України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_4 проходив військову службу з 02 серпня 1971 року по 28 березня 2001 року, з яких в період з 18 травня 1999 року - у складі військової частини А-0450, яка входила до складу багатонаціональних сил СФОР по підтриманню миру у колишній Югославії (н. п. Врапчічі Боснія та Герцеговина), що підтверджується записами в військовому білеті та довідці Мелітопольсько-Веселівського ОРВК № С3/45 від 11 січня 2012 року.

10 січня 2012 року ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК, довідкою до акту огляду МСЕК та витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Встановивши, що ОСОБА_4 не доведено факт неправомірних дій або бездіяльності Міністерства Оборони України, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм права (статті 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статті 23, 1167, 1168 ЦК України) є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель