Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2020 року у справі №199/2848/18

УХВАЛА

02 березня 2020року

м. Київ

справа № 199/2848/18

провадження № 61-3733ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про зобов'язання видати довідку та повернення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Дельта Банк", в якому просила зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати довідку про погашення заборгованості за кредитом та повернути переплачену суму кредиту в розмірі 3 115 грн 18 коп.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" видати ОСОБА_1 довідку про погашення заборгованості за кредитним договором № 300400021904004 від 27 грудня 2010 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що остання зобов'язання за кредитним договором виконала у повному обсязі.

Стосовно позовної вимоги про повернення коштів позивачу у розмірі 3 115 грн 18 коп., місцевий суд відмовив через відсутність правових підстав, оскільки вказані кошти ОСОБА_1 сплачувала на рахунок банку добровільно та погоджуючись із правовими підставами і розміром сплачених нею коштів на виконання умов кредитного договору, строк якого уже скінчився.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року в частині зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" видати ОСОБА_1 довідку про погашення заборгованості за кредитним договором № 300400021904004, укладеним 27 грудня 2010 року між ПАТ "АСТРА БАНК" та ОСОБА_1, скасовано та в задоволені цих позовних вимог відмовлено.

У іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року доповнено постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року абзацами наступного змісту:

"Скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року в частині стягнення з ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" на корить ОСОБА_1 704 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" судовий збір в розмірі 1 057 грн 20 коп."

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що позивачем, в порушення вимог статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що нею виконані взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та залишити в скасованій частині в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року.

Рішення апеляційного суду оскаржуються лише в частині зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" видати ОСОБА_1 довідку про погашення заборгованості за кредитним договором № 300400021904004, укладеним 27 грудня 2010 року між ПАТ "АСТРА БАНК" та ОСОБА_1, та розподілу судових витрат.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка

подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про зобов'язання видати довідку та повернення коштів відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов