Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.10.2018 року у справі №2-8890/2010

УХВАЛА

06 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-8890/2010

провадження № 61-46018ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 08 жовтня 2010 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженої відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочнерішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2010 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 рокуз пропуском строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху, а особі, яка її подала надано строк на усунення її недоліків. Зокрема, ОСОБА_1 необхідно було зазначити інші поважні та обґрунтовані підстави пропуску строку на касаційне оскарження, надати належні та допустимі докази на їх підтвердження, сплатити судовий збір або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 325 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Апеляційним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу 24 жовтня 2012 року, тому останній день строку на касаційне оскарження судового рішення припадав на 13 листопада 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

На виконання ухвали суду, ОСОБА_1 надіслала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків як доказ відсутності у неї доходів та заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, мотивовану тим, що є юридично необізнаною і про порушення своїх прав дізналась лише у 2018 році, після ознайомлення її представника з матеріалами справи. Повторно посилається на те, що не брала участі у розгляді справи і не мала можливості надати заперечення щодо розрахунку заборгованості, наданого банком, який, на її думку, не є належним та допустимим доказом. Зазначає, що якби їй особисто було відомо про порушення прав, вона вжила б усіх заходів з метою їх захисту. Посилаючись на те, що касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення їй копії судового рішення, просить поновити пропущений процесуальний строк відповідно до частини 2 статті 390 ЦПК України

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив: "Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" від 03 грудня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

У рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку не є об'єктивними перешкодами для звернення особи з касаційною скаргою у визначені законом строки, оскільки у 2012 році під час участі у розгляді іншої справи, а саме: № 2-1536/11, заявник посилалась на судові рішення, які оскаржує у 2018 році. Зокрема, у мотивувальній частині ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2012 року, постановленій у справі № 2-1536/11 зазначено, що при розгляді справи досліджено матеріали справи № 2-8890/2010 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТОВ "УФА Верус" про стягнення боргу. Апеляційний суд визнав надуманими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незалучення її до участі у справі № 2-8890/2010, оскільки вона є відповідачем у справі № 2-1536/11, а факт незалучення до участі у ній ОСОБА_3 не може бути підставою для скасування рішення.

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Отже, з жовтня 2012 року заявник знала про порушення своїх прав, проте до жовтня 2018 року не вчиняла дій, спрямованих на оскарження судових рішень, постановлених у зазначеній справі, що свідчить про не вжиття нею всіх засобів внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання впродовж шести років з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи те, що доводи заявника щодо необізнаності спростовуються відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, наведені ОСОБА_1 обставини свідчать, що заявник за відсутності поважних причин домагається перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення майже через шість років після вирішення спору.

Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2010 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року необхідно відмовити.

Враховуючи те, що питання щодо звільнення від сплати судового збору, пов'язане з вирішенням питання про поновлення процесуальних строків, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтею 185, пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без розгляду.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2010 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженої відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник