Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.06.2020 року у справі №479/1002/18

Ухвала

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 479/1002/18

провадження № 61-7774ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 13 листопада

2019 року у складі судді Репушевської О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів:

Колосовського С. Ю., Локтіонова О. В., Ямкова О. О.. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивував тим, що 21 травня 2014 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір позики, згідно з умовами якого відповідач отримав від нього грошову суму у розмірі 195 000,00 грн. Умови позики були погоджені сторонами та викладені в розписці, власноручно написаній відповідачем.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики та у добровільному порядку не повернув борг, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 195 000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від

13 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 195 000,00 грн боргу за договором позики.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявник просив рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 березня 2020 року скасувати, і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 195 000,00 грн та станом на 01 січня

2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00*100=210 200,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для заявника

Посилання заявника на не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від

05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, від 05 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 щодо визначення юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору є безпідставними, оскільки зазначені постанови Великої Палати Верховного Суду ухвалені за інших встановлених судами фактичних обставин справи, зокрема у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами договору позики є фізичні особи, а тому у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для застосування правових висновків викладених у наведених заявником постановах Великої Палати Верховного Суду.

Посилання заявника на те, що судові рішення ухвалено без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 13 травня

2015 року у справі № 6-144цс15 та від 11 листопада 2015 року у справі № 382/327/18-ц згідно з якими досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки, по суті зводяться до переоцінки доказів та не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Перевіряючи доводи заявника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики Верховний Суд виходить з того, що визначення правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, передбачає, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення.

Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Щодо доводів заявника про те, що справа має для нього виняткове значення Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обгрунтування. Заявник не навів переконливих доводів, які б свідчили про те, що справа має, для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, відсутні підстави вважати, що розгляд справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для заявника, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак