Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.04.2019 року у справі №377/480/18

Ухвала

Іменем України

18 березня 2019 року

місто Київ

справа № 377/480/18

провадження № 61-4437ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усик Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 15 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення розміру частки у спадщині спадкоємців за законом, в якому просив визначити, що частка, яка залишилась у спадок після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, складає Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який за рішенням виконкому Славутицької міської ради Київської області № 776 від 01 грудня 2004 року оформлено на ОСОБА_5, та Ѕ частину транспортного засобу - автомобіля марки "Пежо 405", 1991 року випуску, який був придбаний на ім'я ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу автомобіля, посвідченим нотаріусом 23 липня 1993 року.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 15 листопада 2018 року позов задоволено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн, а також стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані з правничою допомогою, у розмірі 2 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині стягнення судових витрат, ОСОБА_5 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Славутицького міського суду Київської області від 15 листопада 2018 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 15 листопада 2018 року в частині розподілу судових витрат скасовано. Судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 352,00 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, що є підставою для покладення судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн, понесених позивачем на нього ж у повному обсязі.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку, ОСОБА_4 просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року та залишити в силі рішення Славутицького міського суду Київської області від 15 листопада 2018 року.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що неможливість врегулювання спору з відповідачем у позасудовому порядку з приводу спадкового майна спонукало позивача звернутись до суду з позовом до відповідача у межах шестимісячного строку, визначеного для прийняття спадщини. За таких обставин, посилання апеляційного суду на пункт 4 частини 3 статті 141 ЦПК України є безпідставним. Зазначає, що оплату витрат за надання правничої допомоги адвокатом підтверджено квитанцією від 12 липня 2018 року та актом про надання послуг від 11 липня 2018 року на загальну суму 2 000,00 грн. Тому зазначена сума судових витрат підлягає відшкодуванню.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

За правилом частини 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

Судами встановлено, що мати позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивач, як спадкоємець померлої матері, у визначений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

До закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини завідувачем Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О. О. від 10 липня 2018 року № 429/02-14, надіслано ОСОБА_4 лист, в якому заявнику рекомендовано звернутися до суду з питанням визначення частки померлої ОСОБА_6

У листі зазначалось про те, що спадкоємцем не надано необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим відповідно до вимог пункту 4.18 Розділу 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, рекомендовано звернутися для вирішення зазначеного питання до суду.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення розміру спадкової частки.

04 жовтня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про визнання вимог в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач відмовив позивачеві у наданні нотаріусу документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину.

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Тобто, після отримання від нотаріуса постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва на частку у спільному майні спадкоємець може звернутися до суду з позовом про визначення частки померлого у спільній сумісній власності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір виник внаслідок дій позивача в результаті його помилки в розумінні права, оскільки позивач звернувся до суду із зазначеним позовом на підставі листа нотаріуса, складеного у спадковій справі, до закінчення шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини та правильно на підставі частини 9 статті 141 ЦПК України поклав витрати на правничу допомогу на самого позивача.

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застування норм матеріального та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення розміру спадкової частки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик