Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.02.2020 року у справі №755/5685/19

Ухвала

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 755/5685/19

провадження № 61-1973 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.

Києва від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_1 щодо скасування судового наказу про стягнення аліментів,

Встановив:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою щодо скасування судового наказу, виданого 25 квітня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва, в справі № 755/5685/19, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про скасування даного судового наказу.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року залишено без змін.

21 січня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направити справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки оскаржуваний наказ ухвалений незаконно та без з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Зокрема, заявник зазначає, що він сплачує аліменти добровільно, однак не згоден із присудженою сумою аліментів, оскільки, стягувачем не було надано до суду доказів того, що дитина проживає разом із нею, а тому у ОСОБА_2 відсутнє право вимоги про стягнення аліментів. Також ОСОБА_1 вказує, що на його утриманні перебуває інша дитина, а тому враховуючи зазначені обставини, наявна необхідність розгляду питання про стягнення аліментів у позовному провадженні, із залученням до участі в справі всіх заінтересованих осіб.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року (далі - Закон).

У пункті 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року.

Таким чином, вирішення питання про відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід здійснювати, враховуючи вимоги ЦПК України в редакції до 08 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. від 31 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 02 березня 2020 року.

На виконання вимог указаної вище ухвали, у встановлений суддею строк, ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків.

Відповідно до частини 3 3 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 390 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 390 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року).

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Указану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження, та ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення цього строку з посиланням на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року отримано ним лише 21 грудня 2019 року, однак у зв'язку із перебуванням у пригніченому психологічному стані, а також у зв'язку із необхідністю виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва, у справі № 826/235/20, про залишення його позову без руху, яку він отримав 18 січня 2020 року і строк виконання якої лише п'ять днів, заявник не встиг вчасно подати касаційну скаргу, а надіслав її до суду лише 21 січня 2020 року.

На підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 надано, зокрема, копію конверта Київського апеляційного суду із штрихкодовим ідентифікатором 0318628373191 (відправник листа - Київський апеляційний суд, отримувач - ОСОБА_1) та копію довідки із сайту "Укрпошта", якими підтверджується, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції отримана ОСОБА_1 21 грудня 2019 року. Також заявником надано копії судових документів, зокрема, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2020 року, в справі № 640/235/20, про залишення його позовної заяви без руху та копію конверта із штрихкодовим ідентифікатором 0315068733287, про направлення даної ухвали, яким підтверджується отримання ним цієї ухвали 18 січня 2020 року, а також копію супровідного листа від 22 січня 2020 року, згідно якого заявник виконував вимоги даної ухвали. Відповідними документами підтверджується, що ОСОБА_1 об'єктивного не встиг подати дану касаційну скаргу 20 січня 2020 року, однак звернувся до суду із касаційною скаргою вже наступного дня - 21 січня 2020 року.

Наведені підстави та обставини вказують на відсутність зловживань ОСОБА_1 його процесуальними правами та, відповідно, свідчать про поважність причин пропуску строку для подання касаційної скарги.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у прийнятті заяви ОСОБА_1 про скасування відповідного судового наказу, Дніпровським районний суд м. Києва в ухвалі від 14 червня 2019 року, з висновками якого погодився Київський апеляційний суд у постанові від 05 грудня 2019 року, виходив із того, що у заявника, який являється боржником по судовому наказу про стягнення аліментів, не передбачено ЦПК України право на подання заяви про його скасування, та зазначено з посиланням на частину 7 та 8 статті 170 ЦПК України, що в разі незгоди із відповідним судовим наказом, боржник має право подати до суду відповідний позов або заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленими судами на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 25 квітня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва видано судовий наказ в справі № 755/5685/19, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

04 червня 2019 року боржник ОСОБА_1 подав до суду заяву про скасування вказаного судового наказу, посилаючись на те, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, а судовий наказ видано безпідставно, всупереч вимогам законодавства і без дослідження істотних обставин у справі.

У пункті 4 частини 1 статті 161 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України.

Разом із цим, у частині 7 та 8 статті 170 ЦПК України визначено, що у разі видачі судового наказу відповідно до частині 7 та 8 статті 170 ЦПК України, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до частині 7 та 8 статті 170 ЦПК України, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V частині 7 та 8 статті 170 ЦПК України.

Таким чином. нормами ЦПК України не передбачено оскарження судового наказу, виданого на підставі пункту 4 частини 1 статі 161 ЦПК України (про стягнення аліментів), шляхом подання боржником заяви про скасування такого наказу. Разом із цим, у разі незгоди боржника із відповідними судовим наказом, він наділений правом на звернення із позовом про зменшення розміру аліментів або подання заяви про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами, в порядку та на умовах, визначених ЦПК України.

У зв'язку із вищезазначеним Верховний Суд вважає, що відсутні правові та фактичні підстави для скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу аргументи заявника, зазначені ним у касаційній скарзі, що відповідний судовий наказ є незаконним, необґрунтованим та винесений без врахування всіх фактичних обставин, оскільки дані доводи вказують на незгоду заявника із самим судовим наказом, однак відповідні мотиви жодним чином не свідчать про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Зазначені ОСОБА_1 у його касаційній скарзі інші аргументи Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно його суб'єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Разом із цим, Верховний Суд звертає увагу заявника, що він не позбавлений можливості на захист своїх прав, якщо він вважає їх порушеними внаслідок винесення судом даного судового наказу, шляхом звернення до суду із відповідною заявою в порядку, визначеному відповідними нормами ЦПК України.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

В силу пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись частиною 1 статті 127, частиною 2 статті 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_1 щодо скасування судового наказу про стягнення аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов