Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.09.2019 року у справі №367/3241/19

Ухвала

Іменем України

9 вересня 2019 року

м. Київ

Провадження № 51-4423 ск 19

Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Кравченка С. І.,

суддів: Ємця О. П., Остапука В. І.

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 липня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

встановив:

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2019 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_1 та звільнено його від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 28 днів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 липня 2019 року ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2019 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Суд, перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, дійшов висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 року №13-рп/2012 зазначено, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Отже, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено в частинах 1 і 2 статті 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII КПК України "Виконання судових рішень". Порядок їх вирішення врегульовано в КПК України, згідно з якою за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Статтею 537 КПК України визначено, що питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання вирішується судом під час виконання вироку. Разом з тим, оскарження зазначених судових рішень в касаційному порядку Розділом VIII "Виконання судових рішень" не передбачено.

У судових засіданнях з вирішення питань виконання вироку не з'ясовуються питання щодо факту вчинення злочину, наявності достатньої сукупності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій засудженого тощо, оскільки вони вже з'ясовані на попередніх стадіях кримінального провадження, а тому рішення суду, ухвалені на стадії виконання вироку, не можуть перешкоджати "подальшому провадженню".

Як вбачається із касаційної скарги та долученої копії судового рішення, засуджений ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, тобто, судове рішення, яке не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а тому воно не може бути предметом касаційного оскарження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 липня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. І. Кравченко О. П. Ємець В. І. Остапук