Історія справи

Ухвала ККС ВП від 04.08.2020 року у справі №643/1978/20

Ухвала

Іменем України

4 серпня 2020 року

м. Київ

провадження № 51-3566 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н. В.,

суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

розглянув касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 4 травня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 8 липня 2020 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2020 року продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 4 травня 2020 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28 травня 2020 року продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 8 липня 2020 року апеляційну скаргу обвинуваченого повернуто у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на дві ухвали апеляційного суду, в якій вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, просить їх скасувати. Щодо ухвали Харківського апеляційного суду від 4 травня 2020 року, якою його апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду від 1 квітня 2020 року без змін, зазначає, що вона є незаконною, кримінальне провадження відносно нього сфабриковано, а тому запобіжний захід відносно нього продовжено з порушенням вимог КПК України.

Щодо ухвали Харківського апеляційного суду від 8 липня 2020 року, якою його апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду від 28 травня 2020 року повернуто через пропуск строку на апеляційне оскарження, вказує, що апеляційний суд допустився помилки при визначенні дати закінчення такого строку.

Мотиви суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судоввих рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 оскаржує два судових рішення: ухвалу Харківського апеляційного суду від 4 травня 2020 року, та ухвалу Харківського апеляційного суду від 8 липня 2020 року.

Щодо оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 4 травня 2020 року слід вказати наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковим для перегляду судових рішень є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом.

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 2б-рп/2009).

Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено в частинах 1 і 2 статті 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.

Таким чином, право на доступ до Верховного Суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд касаційним судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою. Так, предметом касаційного розгляду у кримінальному аспекті переважно виступає дотримання судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального закону при вирішенні питань, пов'язаних з притягненням особи до кримінальної відповідальності, та призначенні покарання, а також забезпечення права на апеляційний перегляд судових рішень у кримінальному провадженні.

Обмеження права на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, крім тих, які перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

З касаційної скарги та долученої до неї копії судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Харківського апеляційного суду від 4 травня 2020 року, якою ухвалу суду першої інстанції про продовження йому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було залишено без змін.

В оскаржуваній ухвалі не з'ясовувались питання щодо факту вчинення злочину, наявності достатньої сукупності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого тощо, які мають з'ясовуватись під час розгляду кримінального провадження по суті.

Кримінальне провадження, за його обвинуваченням перебуває на розгляді у суді першої інстанції, ухвала щодо запобіжного заходу не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню та не може бути предметом перегляду Верховним Судом.

Згідно Конституцією України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

З огляду на це, слід відмовити у відкритті касаційного провадження на ухвалу Харківського апеляційного суду від 4 травня 2020 року, оскільки вказане судове рішення не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції відповідно до ч.2 ст. 424 КПК України.

Також ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Харківського апеляційного суду від 8 липня 2020 року якою апеляційну скаргу обвинуваченого повернуто у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.

Вказує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що строк на апеляційне оскарження закінчився 4 червня 2020 року, оскільки 30 та 31 травня є вихідними днями.

Вказані доводи не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ст. 115 КПК України строки, встановлені ст. 115 КПК України, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Тому, тільки у випадку, коли останній день подачі апеляційної скарги випадає на вихідних день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день. 30 та 31 травня, які є суботою та неділею відповідно, не були останніми днями строку звернення до апеляційного суду і згідно вимог КПК України не виключаються при його обчисленні.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно Ухвали Харківського апеляційного суду від 8 липня 2020 року, обвинувачений ОСОБА_1 отримав ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 травня 2020 року в день її постановлення. Тобто строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду почався 29 травня 2020 року.

Таким чином, Харківський апеляційний суд вірно прийшов до висновку, що останнім днем строку подачі апеляційної скарги є 4 червня 2020 року та правильно звернув увагу на те, що скарга складена обвинуваченим поза таким строком, а саме 5 червня 2020 року.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Ухвала Харківського апеляційного суду від 8 липня 2020 рокувідповідає вимогам кримінального процесуального закону, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому Суд не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження на ухвалу Харківського апеляційного суду від 8 липня 2020 року, оскільки із касаційної скарги та доданого до неї судового рішення не вбачається підстав для задоволення скарги.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що на підставі п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 4 травня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 8 липня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. В. Білик Г. М. Анісімов О. Л. Булейко