Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.09.2021 року у справі №904/1079/21

УХВАЛА

10 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/1079/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Вронська Г. О., Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Олешко Ігора Ігоровича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2021

(головуючий - Кощеєв І. М., судді Чус О. В., Орєшкіна Е. В. )

у справі №904/1079/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Олешко Ігора Ігоровича

до Фізичної особи-підприємця Шелковського Дмитра Миколайовича

про стягнення заборгованості у розмірі 47 134,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році фізична особа-підприємець Олешко Ігор Ігорович (далі - ФОП Олешко І. І.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Шелковського Дмитра Миколайовича (далі - ФОП Шелковського Д. М. ) про стягнення заборгованості у розмірі 47 134,60 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2021 у справі №904/1079/21 позов задоволено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі №904/1079/21 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
16.06.2021 скасовано, прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

28.08.2021 ФОП Олешко І. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі №904/1079/21.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ФОП Олешко І. І., Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 7 ст. 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №904/1079/21 є стягнення заборгованості у розмірі 47
134,60 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 227 000,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваного судового рішення, що передбачений пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а саме те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що: ФОП Олешко І. І. є фізичною особою підприємцем-початківцем; між скаржником та ФОП Шелковським Д. М. укладено договір на охорону об'єкта, а саме магазину "Штіль Вікінг"; внаслідок неналежного виконання ФОП Шелковським Д. М. умов договору, а саме у зв'язку із несвоєчасним прибуття працівників охоронної фірми на вищевказаний об'єкт в момент крадіжки, скаржником понесені матеріальні збитки; охоронна фірма ФОП Шелковського Д. М. являється однією (монополією) на весь П'ятихатсьий район та м. П'ятихатки Дніпропетровської області, де кількість населення складає приблизно 53 тисячі осіб, то вказана справа становить і значний суспільний інтерес для осіб, які знаходяться під охороною ФОП Шелковського Д. М. і платять охоронній фірмі щомісячну плату за надання таких послуг, а охоронна фірма в свою чергу не приймає жодних заходів спрямованих на удосконалення своїх послуг.

Проте посилання скаржника на те, що справа №904/1079/21 має виняткове значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи не підтверджені жодними доказами та зводяться до незгоди із судовим рішенням суду попередньої інстанції і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття такого рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Таким чином, Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених п. п. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження у справі №904/1079/21.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №904/1079/21 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ФОП Олешко І. І. подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Олешко І. І. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі №904/1079/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Олешко Ігора Ігоровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі №904/1079/21.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами.

Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Г. О. Вронська

Н. М. Губенко