Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.06.2020 року у справі №522/6992/17

УХВАЛА

22 червня 2020 року

Київ

справа №522/6992/17

адміністративне провадження №К/9901/14557/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі за позовом Фермерського господарства "Назари" до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2017 року позов задовольнив.

Скасував постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 58 від 03.03.2017 "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

ОСОБА_1 не погодився із цим судовим рішенням та 17 квітня 2020 року подав апеляційну скаргу на зазначене судові рішення.

П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху через те, що скаржником не наведено аргументів та не надано доказів, зокрема щодо початку перебігу строку та обставин, коли скаржник дізнався про порушення його прав оскаржуваним рішенням.

На виконання ухвали суду ОСОБА_1 було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що його звернення з апеляційною скаргою на неправосудне рішення суду обґрунтовано здійсненням контролю над діями місцевих органів влади та державних адміністрацій, членом територіальної громади яких він є, а тому всі нормативно-правові акти, в тому числі акти індивідуальної дії, на його думку, можуть бути ним оскаржені. Крім того, апелянт просить суд звернути увагу на той факт, що він є інвалідом ІІ-групи, що на думку заявника, дозволяє стверджувати його право на звернення до суду.

13 травня 2020 року П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.

Не погодившись із цією ухвалою ОСОБА_1 подав касаційну скаргу у якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Колегія суддів перевірила наведене в касаційній скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із такого.

На виконання ухвали суду ОСОБА_1 було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. На обґрунтування клопотання заявник зазначає про те, що його звернення з апеляційною скаргою на неправосудне рішення суду обґрунтовано здійсненням контролю над діями місцевих органів влади та державних адміністрацій, членом територіальної громади яких він є, а тому всі нормативно-правові акти, в тому числі акти індивідуальної дії, на його думку, можуть бути ним оскаржені. Крім того, апелянт просить суд звернути увагу на той факт, що він є інвалідом ІІ-групи, що на думку заявника, дозволяє стверджувати його право на звернення до суду.

Відповідно до вимог статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених статті 295 КАС України.

Отже, законодавець визначив, що процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

За усталеною судовою практикою поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і які перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.

Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом надання до суду відповідних даних, подання документів або їх копій, тощо.

Викладені заявником причини пропуску строку, як зазначив апеляційний суд, не можуть бути визнані поважними, оскільки ОСОБА_1 не наведено суду об'єктивних причин, що перешкоджали зверненню з апеляційною скаргою у законодавчо встановлений строк. Той факт, що скаржник дізнався про існування оскаржуваного рішення із Єдиного державного реєстру судових рішень не може свідчити про поважність пропуску такого строку.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Крім того, пропуск строку є досить значним (більше двох років), а поновлення строку на апеляційне оскарження буде мати наслідком порушення принципу юридичної визначеності.

Апеляційний суд також слушно зазначив, що з цього приводу, вважає необхідним наголосити на тому, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року вказував на те, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також зазначав, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, рішення ЄСПЛ у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року).

Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не зазначено об'єктивних та поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тому відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 296, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі за позовом Фермерського господарства "Назари" до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець