Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.05.2018 року у справі №826/2797/18

УХВАЛА

25 травня 2018 року

Київ

справа №826/2797/18

провадження №П/9901/583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Коваленко Н.В.,

судді Бившевої Л.І., Берназюка Я.О., Білоуса О.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Бучанської міської ради Київської області до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про скасування рішення №152дс-17 від 04 серпня 2017 року, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Бучанська міська рада Київської області звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому просить скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04 серпня 2017 №152дс-17 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження, зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів відкрити дисциплінарне провадження щодо старшого слідчого другого слідчого відділу прокуратури Київської області ОСОБА_1 та прокурора прокуратури Київської області ОСОБА_2

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року постановлено передати адміністративну справу № 826/2797/18 на розгляд Верховному Суду за правилами інстанційної юрисдикції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04 серпня 2017 №152дс-17 безпідставно відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою представника Бучанської міської ради Київської області, завідувача юридичним відділом Шаправського Т.О. про вчинення дисциплінарного проступку старшим слідчим другого слідчого відділу прокуратури Київської області ОСОБА_1 та прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_2 На думку позивача, вказане рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів як суб'єкта владних повноважень є таким, що прийняте всупереч принципів обґрунтованості (з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення) та законності.

За змістом частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частини 1 , 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно незаконності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення було реальним, а також стосувалося особистих прав або інтересів особи, яка звернулася до суду.

У позовній заяві позивач зазначив, що старший слідчий другого слідчого відділу прокуратури Київської області ОСОБА_1 та прокурор прокуратури Київської області ОСОБА_2 достеменно знаючи про зобов'язання ухвалою Печерського районного суду м.

Києва від 29 червня 2017 року повернути тимчасово вилучене майно, будучи обізнаними з положеннями закону про обов'язковість рішень та ухвал судів, усвідомлюючи правові наслідки кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, умисно не виконали ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року по справі №757/24280/17-к. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли дисциплінарні проступки, передбачені п.п. 1, 5, 6, 8 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру", що є підставою для їх притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У зв'язку з викладеним вище, позивач подав до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарну скаргу від 28 липня 2017 року за № 04-09/668.

За цією скаргою голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів В.Грушковський прийняв рішення № 152дс-17 від 04 серпня 2017 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 46 Закону України "Про прокуратуру", яку позивач оскаржив в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 10 статті 131 Конституції України відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

Відповідно до статті 44 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - ~law11~) дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

~law12~ встановлено, що право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

За ~law13~ секретаріат Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою авторизованої системи визначає члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

Член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: 1) дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; 2) дисциплінарна скарга є анонімною; 3) дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених ~law14~; 4) з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених ~law15~; 5) дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 107 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення), рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження повинно бути вмотивованим та протягом трьох днів з моменту прийняття надіслано заявникові.

Копія рішення члена Комісії про відкриття дисциплінарно провадження надсилається прокурору, щодо якого його відкрито, та особі, за зверненням якої відкрито провадження, протягом трьох днів.

Відповідно до ~law16~ прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Норми такого ж змісту наведені у пункті 148 Положення.

Отже, з наведеного вище правового регулювання вбачається, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на таке оскарження має прокурор (стосовно якого подано дисциплінарну скаргу) як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення у визначеному ~law17~ і Положенням порядку, не є суб'єктами дисциплінарного провадження і за ~law18~ не наділені правом на оскарження рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.

Окрім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення, незважаючи на те, що його прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою представника позивача, не створює для останнього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у цих правовідносинах, рішення цього органу й не може порушувати особистих права та/або інтересів заявника.

Аналогічний підхід до вирішення тотожних спорів (стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів) неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 1 серпня 2017 року (справа № 21-3827а16) та від 31 жовтня 2017 року (справа №П/800/413/16)

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведених обставин, провадження в адміністративній справі слід закрити.

Керуючись статтями 22, 238, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Прийняти до провадження адміністративну справу № 826/2797/18 за позовом Бучанської міської ради Київської області до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про скасування рішення №152дс-17 від 04 серпня 2017 року, зобов'язання вчинити дії.

Закрити провадження в адміністративній справі № 826/2797/18 за позовом Бучанської міської ради Київської області до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про скасування рішення №152дс-17 від 04 серпня 2017 року, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Головуючий суддя Н.В.Коваленко

Судді Л.І.Бившева

Я.О.Берназюк

О.В.Білоус

В.М.Кравчук