Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2020 року у справі №620/1484/20

УХВАЛА

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 620/1484/20

адміністративне провадження № К/9901/25683/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №620/1484/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернігівської області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, стягнення заробітної плати, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Чернігівської області, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати пункт 2.2. наказу прокурора Чернігівської області № 75к від 25 березня 2020 року "Про преміювання";

- стягнути з прокуратури Чернігівської області на користь ОСОБА_1, ту суму заробітної плати, на яку вона була зменшена внаслідок зменшення на 10% розміру премії за березень 2020 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить суд скасувати рішення першої та апеляційної інстанції у справі №620/1484/20 і направити справу для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Також у касаційній скарзі заявлено клопотання щодо звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування вказаного клопотання, скаржником зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Предметом позову у даній справі є визнання протиправним пункту наказу прокурора "Про преміювання", відповідно до якого позивачу зменшено розмір премії на 10% та стягнення протиправно недонарахованої заробітної плати.

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки, недорахування заробітку є результатом застосування оскаржуваного наказу, то стягнення з відповідача відповідних коштів неможливе без визнання наказу протиправним і скасування, а тому, дані позовні вимоги мають розглядатися як складові єдиної позовної вимоги і такими, та за які законом передбачено звільнення від сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених Законом України "Про судовий збір", для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №620/1484/20.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження.

Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених ч. 1, 2, 4 статті 257 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Зі змісту п. 10 ч. 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним і скасування наказу, стягнення недонарахованої заробітної плати.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні ч. 3 та 4 статті 12 та ч. 4 статті 257 КАС України, відсутні.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України, не вбачається.

У касаційній скарзі відсутнє посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики чи має виняткове значення для позивача, або скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи.

Доводи позивача зводяться до незгоди із рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи, що вони є незаконними та необґрунтованими. Також скаржник вказує на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами була застосована норма статті 2 КАС України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №9901/577/18.

Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №9901/577/18, оскільки вона була прийнята за інших обставин справи та іншого правового регулювання, а також стосувалася інших правовідносин (притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення).

Пунктом 22 рішення у справі "Мельник проти України" (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини передбачено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №620/1484/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №620/1484/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернігівської області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, стягнення заробітної плати.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Мацедонська В. Е.

Судді Данилевич Н. А.

Шевцова Н. В.