Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2020 року у справі №240/367/20

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

Київ

справа №240/367/20

адміністративне провадження №К/9901/22352/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 (головуючий суддя - В. М. Кузьмишин, судді - І. Г. Залімський, О. О. Сушко)

у справі № 240/367/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Житомирській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 17.12.2019 № 1640 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1";

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 28.12.2019 № 269 о/с про звільнення зі служби в поліції начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 77 (в порядку дисциплінарного стягнення) Закону України "Про Національну поліцію";

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 10.01.2020 № 6 о/с "Про внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 269 о/с від 28.12.2019", яким було внесено зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 з
03.01.2020;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що підставою для прийняття наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності стали висновки за результатами службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за можливою участю позивача. Звертає увагу, що в ході службового розслідування не знайшли свого підтвердження факт керування позивачем транспортним засобом після вживання алкогольних напоїв та порушення Закону України "Про Національну поліцію", оскільки відповідачем не надано до матеріалів службового розслідування жодних належних та допустимих доказів реального існування обставин, викладених у висновку службового розслідування.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1" № 1640 від 17.12.2019. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 269 о/с від 28.12.2019 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 6 о/с від 10.01.2020 "Про внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 269 о/с від
28.12.2019" в частині дати звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1. Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 05.01.2020.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 23 229,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 05.01.2020 по 04.03.2020.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновки службового розслідування фактично ґрунтуються на ймовірній участі у позивача у дорожньо-транспортній пригоді та ухиленні від допомоги органам досудового розслідування, а матеріали службового розслідування не місять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході службового розслідування обставини вчинення порушення вимог законодавства позивачем не з'ясовані, вина позивача не доведена, а фактичні докази на підтвердження порушення службової дисципліни позивачем в матеріалах службового розслідування відсутні, а доводи відповідача не доводять наявності в діях позивача фактів та обставин, які б можна було розцінити як порушення позивачем службової дисципліни чи Правил етичної поведінки поліцейських.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 скасовано.

Прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами службового розслідування підтверджено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який не сумісний з подальшим перебування на службі в поліції, а тому приймаючи оскаржувані накази, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення щодо задоволення позовних вимог.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що ні матеріали службового розслідування, ні інші доводи відповідача, не доводять наявності в діях позивача фактів та обставин, які можна було б розцінити як порушення позивачем службової дисципліни чи Правил етичної поведінки поліцейських.

Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції приймаючи постанову по суті спору, не тільки не надав оцінку доводам, вказаним в апеляційній скарзі, а й посилався на неіснуючі у справі документи. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення не на підставі матеріалів справи № 240/367/20, переконує, що таке судове рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2021 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Водночас, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

За змістом частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання касаційної скарги на підставі частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 826/1610/18, № 806/2555/17.

Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що аналіз положень пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційна скарга позивача в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання щодо неврахування висновків Верховного Суду у справах № 826/1610/18, № 806/2555/17 в оскаржуваному судовому рішенні.

Варто зауважити, що у справі № 826/1610/18 підставою для службового розслідування щодо позивача та притягнення його до дисциплінарної відповідальності (у виді звільнення), стало порушення останнім вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, невиконання вимог Правил дорожнього руху України, які виразилися у керуванні автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. За результатами розгляду справи в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не було досліджено та враховано наявний в матеріалах справи висновок службового розслідування, згідно якого вбачається, що відповідачем було встановлено факт керування позивачем автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Верховний Суд зауважив, що нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом. Сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права. За наведеного Верховний Суд вказав, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

Виходячи із обсягу встановлених у справі № 806/2555/17 обставин, Верховний Суд констатує, що підставою для службового розслідування був факт складання стосовно позивача протоколів про адміністративне правопорушення. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду справи дійшов висновку про вчинення позивачем діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Повертаючись до обставин справи № 240/367/20, Верховний Суд зауважує, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення слугував висновок про результати службового розслідування за фактом можливої причетності капітана поліції ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце
06.12.2019, яким за грубе порушення службової дисципліни, невиконання вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пунктів 1, 2, 3, 4, 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", в частині неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідного несення високого звання поліцейського, гідного і чесного поводження в позаслужбовий час, ігнорування вимог керівництва Національної поліції та Головного управління Національної поліції, відсутність почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, вчинення негідної поведінки проти інтересів служби, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, що призводить до підриву авторитету державного органу, порушення розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у керуванні транспортним засобом після вживання алкогольних напоїв, а також у приховуванні обставин скоєння тяжкого злочину - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинула людина, що у свою чергу не сприяє швидкому, якісному розслідуванню кримінального провадження, а тим самим перешкоджає встановленню істини по справі, за вказаним фактом, застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Фактично доводи та аргументи скаржника зводяться до незгоди заявника із правовою оцінкою судом апеляційної інстанції обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Водночас, колегія суддів зауважує, що висновки, які викладені у постановах Верховного Суду у справі № 826/1610/18, у справі № 806/2555/17, на які посилається скаржник перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо.

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що обставини цієї справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах № 826/1610/18, № 806/2555/17 не є подібними.

Доводи касаційної скарги про посилання судом апеляційної інстанції на неіснуючі у справі документи суд касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки зміст оскаржуваної постанови дає суду підстави для висновку про допущення судом апеляційної інстанції описки, яка відповідно до статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України може бути виправлена судом з власної ініціативи або за заявою учасника справи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини 2 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 339, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ухвалив:

Закрити касаційне провадження № К/9901/22352/20 у справі № 240/367/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі № 240/367/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк