Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.04.2021 року у справі №520/8585/2020

УХВАЛА

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/8585/2020

адміністративне провадження № К/9901/12460/21

Верховний Суд у складі колегіїсуддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.

суддів: Білак М. В., Єресько Л. О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати рішення Державної міграційної служби України №224-20 від 15 червня 2020 року;

- зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року позов залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

07 квітня 2021 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

В касаційній скарзі скаржник посилаючись на порушення норм процесуального права та порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є визнання протиправним та скасування рішення УДМС України в Одеській області щодо відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги про наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої підпунктом "в" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відхиляються Верховним Судом, оскільки аргументи скаржника щодо наявності виняткового значення для нього зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції" ("LevagesPrestationsServices v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("BruallaGomesdelaTorre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Разом з тим, суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною rationemateriae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію rationevaloris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених скаржником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк

Судді: М. В. Білак

Л. О. Єресько