Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.05.2018 року у справі №826/665/18

УХВАЛА

23 травня 2018 року

Київ

справа №826/665/18

провадження №К/9901/50845/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернулась до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 грудня 2017 року про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду у виконавчому провадженні № 55158448.

Суд першої інстанції ухвалою від 7 лютого 2018 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2

Позов мотивований тим, що за даними автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у державного виконавця Мурихіна С.В. перебуває виконавче провадження № 55158448, відкрите 14 листопада 2017 року. Втім, постанова про відкриття виконавчого провадженні та спірна постанова про накладання штрафу прийняті державним виконавцем Рубель І.В., яка за вказаних обставин не є уповноваженою особою для прийняття таких рішень. Крім того, позивач зазначив, що має місце невідповідність суми вказаної до стягнення, сумі, що дійсно підлягає виплаті ОСОБА_2, що, на думку позивача, свідчить про неможливість виконання виконавчого документу з поважних причин.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, в задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що за даними автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 55158448 передано державному виконавцю Мурихіну С.В. Однак, ураховуючи його тимчасову відсутність та необхідність дотримання строків для належного виконання виконавчого провадження, виконавче провадження № 55158448 на момент винесення оскаржуваної постанови було передано державному виконавцю Рубель І.В., у зв'язку з цим останньою і прийнято постанову від 27 грудня 2017 року.

Рішення, викладене у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року № 2а-16510/12/2670, на момент прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця не виконано. Підтвердження поважності причин невиконання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відсутні. Разом із тим, доводи щодо допущення помилок у судовому рішенні відносно стягуваної суми не звільняють позивача від обов'язку виконання рішення суду

У поданій 16 травня 2018 року касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі автор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Скарга обґрунтована неповнотою та необ'єктивністю з'ясування обставин справи.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень органу державної виконавчої служби, а рішення судів попередніх інстанцій, які оскаржуються, прийняті за особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/665/18 за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець