Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2019 року у справі №822/1106/18

УХВАЛА

21 серпня 2019 року

Київ

справа №822/1106/18

адміністративне провадження №К/9901/23163/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року

у справі № 822/1106/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області включити грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки в заробітну плату для обчислення пенсії державного службовця по 2-й групі інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу";

- зобов'язати Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця по 2-й групі інвалідності ОСОБА_1 в розмірі 60 відсотків заробітної плати з врахуванням грошової компенсації за невикористану відпустку за 2017 рік, зазначеної в довідці № 7655/06 від 15 червня 2017 року згідно розрахунку в сумі 818.27 грн., (9000,96 грн. - 11 міс), та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки відповідно до довідок №7655/06 від 15 червня 2017 року, згідно розрахунку в сумі 953,16 грн., (4077,50 грн. + 6407,31 грн. = 10 481,81 грн. - 11 міс. ), без зміни базового місяця з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розрахунок пенсії державного службовця по другій групі інвалідності ОСОБА_1, згідно розпорядження №163093 від 02 лютого 2018 року, в частині розрахунку пенсії державного службовця по другій групі інвалідності по матеріальній допомозі на оздоровлення за 2016-2017 роки відповідно до довідки №7655/06 від 15 червня 2017 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату пенсії державного службовця по другій групі інвалідності з врахуванням розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки для обчислення пенсії державного службовця по другій групі інвалідності ОСОБА_1, згідно із довідкою №7655/06 від 15 червня 2017 року в сумі 953,16 грн., з врахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13 серпня 2019 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року в якій просить скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративиного судочинства України (далі- КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин

Відповідно до ч. 2 ст.12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно п.п. 3, 10 ч. 6 ст.12 КАС України для цілей п.п. 3, 10 ч. 6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом дослідження, свідчить про те, що в даному випадку оскаржується рішення суду, постановлене в справі незначної складності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Так, пунктом 1 ч. 2 ст. 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 1 ч. 2 ст. 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався при перегляді рішення суду першої інстанції у справі № 822/1106/18, відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі №607/3635/17, яка містять висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, про що суд апеляційної інстанції і зазначив в оскаржуваній постанові.

Так, скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано підстав для перегляду Верховним Судом судового рішення у даній справі, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в касаційному порядку. Крім того, вона не містить обґрунтування помилковості застосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 березня 2018 року у справі №607/3635/17.

З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга є необґрунтованою в розумінні ст.333 КАС України та підпадає під критерії справ незначної складності, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція стосовно застосування ст.ст. 12 та 333 КАС України висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 01 квітня 2019 року у справі №0240/3257/18-а, від 04 квітня 2019 року у справі №0940/1549/18, від 11 квітня 2019 року у справі №0640/3509/18.

Керуючись ст.ст. 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі №822/1106/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко