Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2021 року у справі №460/7193/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 460/7193/20

провадження № К/9901/26137/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від
14.06.2021 у справі № 460/7193/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення дій,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 17 липня 2018року по 30 січня 2020 року включно;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, за період з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, внаслідок чого:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від
28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.01.2021 апеляційну скаргу відповідача залишив без руху через те, що скаржник не додав до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі. Одночасно суд встановив заявникові строк для усунення вказаного недоліку тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 апеляційну скаргу повернуто скаржнику з огляду на те, що у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала скаргу, не було усунуто її недолік.

Після повернення апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно подало апеляційну скаргу, до якої додало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вимоги свого клопотання мотивувало тим, що первинна апеляційна скарга подана в межах строку апеляційного оскарження. 16.01.2021 на електронну адресу ГУ ПФУ в Рівненській області надійшла ухвала про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою судового збору. Тимчасовою Лімітною довідкою на 1 квартал 2021 року Пенсійного фонду України від 24.12.2020 підтверджується неможливість Головного управління сплатити судовий збір, оскільки нею не передбачені кошти для сплати судового збору. Лише 15 березня 2021 Головою правління Пенсійного фонду України затверджено бюджет Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2021 рік, яким закладено кошти на сплату судового збору.

До того ж, судовий збір за подання апеляційної скарги знову не був сплачений скаржником, натомість, відповідач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 18.05.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також зазначені заявником причини пропуску строку апеляційного оскарження визнав неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником не усунуто недоліку апеляційної скарги, оскільки не подано заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2021 визнав зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2020.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 та скерувати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частина 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, і зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом встановлена як одна з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених також і нормами процесуального закону, і не можуть та не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або через допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, зумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків передбачене законом також для того, щоб дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та стимулювати своєчасне виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути потреба дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "добропорядного публічного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею самою.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що зазначені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а інших обставин, які могли б слугувати підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, відповідач не зазначив.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з дотримання норм процесуального права.

Отже, подана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, що відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись положеннями пункту 5 частини 1 та приписами частини 2 статті 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 у справі № 460/7193/20.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний