Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.12.2020 року у справі №520/9115/19

УХВАЛА

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/9115/19

адміністративне провадження № К/9901/6756/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №520/9115/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, треті особи: Державна податкова служба України, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, треті особи: Державна податкова служба України, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" від 04 січня 2019 року №21.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Державна податкова служба України 25 лютого 2021 року звернулось з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення процесуального строку до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 КАС України, оскільки наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження причини пропуску такого строку визнані судом неповажними, та встановлено заявнику строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали. При цьому судом зазначено, що позивачу необхідно надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням підстав, які з об'єктивних причин унеможливили реалізацію права на своєчасне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах напунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України процесуального строку та навести інші обґрунтовані доводи, які б свідчили про наявність об'єктивних перешкод на реалізацію права повторного звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження.

На підтвердження наведених обставин заявником надано копію поштового конверта, в якому судом апеляційної інстанції (згідно з відтиском поштового штемпелю) надіслано на адресу позивача копію оскаржуваної постанови.

Таким чином, відповідач вважає, що процесуальний строк може бути поновлений, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

Згідно інформації розміщеної на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (www. ukrposhta. com) відправлення за номером 6106413604529, яким направлено заявнику копію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, надіслано судом 21 січня 2021 року та вручено адресату 26 січня 2021 року.

Враховуючи наведені позивачем обставини щодо несвоєчасного отримання копії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року підтверджуються належними доказами.

Враховуючи викладене, а також положення частини 2 статті 329 КАС України, згідно з якою учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, суд вважає, що підстави пропуску позивачем строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №520/9115/19 є вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" від 04 січня 2019 року №21.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу податковим органом було порушено баланс публічних та приватних інтересів, оскільки не направлення запиту за результатами аналізу наданих документів до проведення відповідної перевірки фактично позбавило позивача права на подачу додаткових документів, що є частиною документації з трансферного ціноутворення, а складена за результатами аналізу документів інформаційна довідка є недопустимим доказом, а також інші порушення при призначені перевірки, зокрема, щодо порушення строків направлення інформаційної довідки на 10 місяців та, відповідно, строків доперевірочної роботи, неотримання погодження на перевірку керівника управління внутрішньої безпеки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в їх сукупності, надають підстави для висновку про порушення прав позивача під час призначення перевірки.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не вбачається.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №520/9115/19 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Отже, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі щодо визнання протиправним та скасування наказу, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважним підстави пропуску Державною податковою службою України строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №520/9115/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №520/9115/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, треті особи: Державна податкова служба України, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Р. Ф. Ханова