Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.12.2019 року у справі №9901/588/19
Ухвала ВП ВС від 26.02.2020 року у справі №9901/588/19
Ухвала КАС ВП від 09.12.2019 року у справі №9901/588/19

ф

УХВАЛА

20 січня 2020 року

Київ

справа №9901/588/19

адміністративне провадження №П/9901/588/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів: Стародуба О. П., Саприкіної І. В., Тацій Л. В., Чиркіна С. М.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року №480/вс-19 "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2" та "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3",-

установив:

26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року №480/вс-19 "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2" та "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3".

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року вищевказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю пунктам 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: позивач не навів обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача його прав, свобод та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду; не заявив про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та не навів поважності причин такого пропуску.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0102928461405 позивач отримав ухвалу Верховного Суду від 09 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без руху 20.12.2019 року особисто.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2019 року позивач
26.12.2019 року надіслав пояснення про усунення недоліків позовної заяви.

У даній заяві зазначив, що оскаржувані рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року №480/вс-19 "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2" та "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3" порушують його права та охоронювані законом інтереси, оскільки судова колегія Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (головуючого судді - Ступак О. В., суддів: ОСОБА_2, Олійник А.

С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., ОСОБА_3), яка переглядала у касаційному порядку 18 вересня 2019 року справу за його позовом до ПАТ "Полтаваобленерго" про визнання наказу відповідача від 29 жовтня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з правової роботи протиправним і поновлення на посаді, була сформована незаконно. Це твердження позивач обґрунтовує тим, що склад ВККСУ, який здійснював кваліфікаційне оцінювання суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не мав відповідних повноважень.

Позивач вважає, що участь суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розгляді зазначеної вище справи №553/4211/15-ц, суттєво вплинула на результати її розгляду.

Стосовно строків звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 вказує, що про порушення оскаржуваними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року своїх прав він дізнався 29 жовтня 2019 року - з моменту отримання постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від
18.09.2019 року по справі № 553/421 1/15-ц.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає наступне.

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи, яка вважає, що її право порушене, звернутися до суду за його захистом.

Залишаючи позовну заяву без руху, Верховний Суду вказав, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував, які конкретно з його прав та охоронюваних законом інтересів порушують оскаржувані правовий акт та які правові наслідки безпосередньо для нього породжує таке рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У пункті 8 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від
01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Оскаржувані рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року №480/вс-19 "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2" та "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3" за своєю суттю є актами індивідуальної дії, оскільки стосуються конкретних фізичних осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та породжують права і обов'язки виключно для цих суб'єктів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надав належних обґрунтувань порушення оскаржуваними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своїх прав.

Стосовно строків звернення до суду з даним позовом колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Доводи позивача про те, що моментом початку строку позовної давності слід вважати день отримання ним судового рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі № 553/4211/15-ц, є необґрунтованими, оскільки за правилами частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Незгода особи із судовим рішенням не є підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправними рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення суддів, які входили до складу колегії, що приймала таке рішення.

Оскільки позивачем оскаржуються рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року, а до суду він звернувся лише 26 листопада 2019 року, колегія суддів приходить до висновку про пропуск ним встановленого КАС України шестимісячного строку.

Частиною 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 09 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для повернення позову.

Керуючись статтями 19, 22, 160, 161, 169, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року №480/вс-19 "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2" та "Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3" - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді О. П. Стародуб

І. В. Саприкіна

Л. В. Тацій

С. М. Чиркін