Історія справи

Постанова ВП ВС від 17.10.2018 року у справі №826/9381/17
Ухвала КАС ВП від 03.06.2018 року у справі №826/9381/17

УХВАЛА

19 червня 2018 року

Київ

справа №826/9381/17

адміністративне провадження №К/9901/50899/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімон М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування розпорядження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Оружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Смолія І.В. від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Собківа Я.М., Петрика І.Й., Сорочка Є.О. від 28 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" звернулось до суду з позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Ухвалою Оружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, провадження у справі закрито.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивоване тим, що спір стосовно визнання протиправним та скасування розпорядження Деснянської районної в м.

Києві державної адміністрації від 28 квітня 2017 року № 246 "Про видачу ордерів мешканцям гуртожитку" підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підлягає закриттю.

Не погоджуючись з ухвалою Оружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Оружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації у встановлений касаційним судом термін (до 14 червня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною.

Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування розпорядження передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.М. Гімон

Н.В. Коваленко