ВЕРХОВНИЙ

СУД

УХВАЛА

12.02.2018 м. Київ К/9901/9350/18 №826/7697/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

перевіривши заяву Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.08.2017р. у справі №826/7697/16 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Національного банку України, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправною бездіяльності,

встановив:

10.11.2017р. Національний банк України звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від
10.08.2017р. у справі №826/7697/16 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р. ), яка мотивована неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст.48 КАС України, Закону України "Про Національний банк України", ст.ст. 67, 73 та 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2011 № 276, Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2014 № 346.

На обґрунтування зазначеної заявником підстави для перегляду судового рішення до заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016р. (К/800/10682/16); від 09.02.2012р. (К/9991/19230/11) та постанови Верховного Суду України від 15.12.2015р. (у справі №800/206/15), які на думку заявника підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018р. вказану заяву передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017р. ) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів, зокрема, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ознайомившись із заявою Національного банку України про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.08.2017р. колегія суддів не вбачає підстав для допуску заяви до провадження, з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу від 10.08.2017р., про перегляд якої подано заяву, касаційний суд, в контексті встановлених фактичних обставин справи, скасовуючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017р. про відмову у задоволенні позову, та залишаючи без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2016р., погодився з висновками суду першої інстанції, що Національним банком України допущено протиправну бездіяльність у період з 01.01.2011р. по 17.09.2015р. щодо не вжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Фінанси та кредит", яка виразилась у порушенні строків: проведення інспекційної планової перевірки ПАТ "Фінанси та кредит" не рідше одного разу на 36 місяців; надання ПАТ "Фінанси та кредит" результатів інспекційних перевірок за періоди з 01.01.2008р. по
01.01.2012р. та з 01.02.2012р. по 01.12.2014р., встановлених ст. 19 ГК України; повідомлення ПАТ "Фінанси та кредит" про встановлення рейтингової оцінки за системою САМЕLS за результатами інспекційних перевірок за періоди з 01.01.2008р. по 01.01.2012р. та з 01.02.2012р. по 01.12.2014р. ; визнання протиправною бездіяльності Національного банку України в періоди з квітня 2012р. по липень 2012р. та з березня 2015р. по травень 2015р. щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Фінанси та кредит" на підставі проведених перевірок та складених звітів про інспектування ПАТ "Фінанси та кредит" за періоди з
01.01.2008р. по 01.01.2012р. та з 01.02.2012р. по 01.12.2014р. і встановленої рейтингової оцінки САМЕLS, що є порушенням вимог ст. 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016р., яка надана як приклад неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права касаційний суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України (в редакції до 15.12.2017р. ), погодився з висновками судів попередніх інстанцій, щодо необгрунтованості та недоведеності позовних вимог, та зазначив, що Національним банком України вчинено низку заходів направлених на виконання передбачених законодавством обов'язків Національного банку України щодо діяльності ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", що свідчить про його діяльність в межах повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду.

Що стосується ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.02.2012р., то в даному випадку касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що належним суб'єктом оскарження спірних постанов Національного банку України (постанови Правління НБУ "Про призначення тимчасової адміністрації ПАТ

КБ "Надра" від 10.02.2009р. № 59; "Про продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів" від 05.08.2009р. №452; "Про хід виконання програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ "Надра" від 10.02.2010р. №60) є не будь-яка фізична особа, яка користується послугами банку як його вкладник, а лише ВАТ КБ "Надра", щодо якого застосовуються оскаржувані постанови, оскільки банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України, або його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора, ліквідатора та залучених ними осіб. При цьому, вказана ухвала не містить висновку щодо застосування норм матеріального права, про які йдеться у заяві, оскільки предметом касаційного перегляду було виключно правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо встановлення адміністративно-процесуальної дієздатності позивача у спірних правовідносинах. В свою чергу заява Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.08.2017р. подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України, а саме неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не може взяти постанову Верховного Суду України від 15.12.2015р. для порівняння, оскільки вона прийнята за правилами глави 3 Розділу IV КАС, і, відповідно, не є рішенням суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи доводи заяви про перегляд судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи №826/7697/16 до провадження Верховного Суду.

Керуючись ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017р. ),

ухвалив:

Відмовити у допуску справи №826/7697/16 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Національного банку України, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправною бездіяльності до провадження Верховного Суду.

Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук