Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.08.2018 року у справі №9901/726/18

УХВАЛА

14 серпня 2018 року

Київ

справа № 9901/726/18

адміністративне провадження № П/9901/726/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Генерального прокурора Луценка Юрія Віталійовича, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Вищої ради правосуддя, Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2018 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Генерального прокурора Луценка Ю.В. (м. Київ, вул. Різницька, 13/15) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (м. Київ, вул. Мельникова, 81-Б), Вищої ради правосуддя (м. Київ, вул. Студентська, 12-а), Президента України Порошенка П.О. (м. Київ, вул. Банкова,11), Верховної Ради України (м. Київ, вул. Грушевського, 5) в якій позивач просить суд:

визнати бездіяльність Генерального прокурора Луценка Ю.В. протиправною щодо непризначення ним прокурора з числа своїх заступників згідно пункту 7 статті 8-1 Закону України "Про прокуратуру" за заявою позивача про злочин від 07.03.2018, що блокує її розгляд та зобов'язати його призначити прокурора з числа своїх заступників для розгляду заяви;

визнати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 17.05.2018,29.05.2018 протиправними та зобов'язати Комісію відкрити провадження за скаргами позивача від 24.04.2018,20.05.2018;

визнати бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду скарги позивача від
26.05.2018 протиправною та зобов'язати її розглянути;

визнати бездіяльність Президента України Порошенка П.О. протиправною щодо нерозгляду клопотання позивача від 08.05.2018 стосовно звільнення з посади Генерального прокурора Луценка Ю.В. та зобов'язати його розглянути;

визнати бездіяльність Верховної Ради України протиправною щодо нерозгляду подання позивача від 15.06.2018 ініціювання питання імпічменту Президента України Порошенка П.О. та зобов'язати його розглянути.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Генеральним прокурором Луценком Ю.В. не виконуються вимоги пункту 7 статті 8-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо нагляду за досудовим розслідуванням корупційних злочинів у разі їх вчинення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Заява позивача про вчинення щодо нього кримінального правопорушення керівництвом Національного антикорупційного бюро, керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та іншими посадовими особами приховується, що є свідомим порушенням Генеральним прокурором статті 36 Закону України "Про прокуратуру" - порушення присяги прокурора та статті 36 Закону України "Про прокуратуру" - щодо його обов'язків.

Окрім того, висновки Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів стосовно відмови у відкритті дисциплінарного провадження за скаргою позивача про неналежне виконання Генеральним прокурором службових обов'язків, порушення присяги - є упередженими та необ'єктивними.

Також, в порушення статей 3, 8, 22, 40, 131 Конституції України Вищою радою правосуддя залишається нерозглянутою скарга позивача щодо свавілля суддів по усуненню від відповідальності Генерального прокурора та інших прокурорів, що являється протиправною бездіяльністю.

У свою чергу, позивач вважає протиправною бездіяльність Президента України, позаяк клопотання щодо внесення до Верховної Ради подання про звільнення з посади Генерального прокурора Луценка Ю.В. залишається нерозглянутим.

При цьому, позивач зазначає про бездіяльність Верховної Ради стосовно нерозгляду подання позивача щодо ініціювання Верховною Радою імпічменту Президента України за вчинення дій, які містять ознаки злочинів, а саме державна зрада та зловживання владою або службовим становищем.

Згідно статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

відповідає позовна заява вимогам, встановленим статті 171 КАС України;

належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених статті 171 КАС України.

Проаналізувавши обставини, дослідивши матеріали позовної заяви, ґрунтуючись на засадах верховенства права суд приходить до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві, у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог, виходячи з наступного.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 , 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Глава 2 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. Дана глава КАС України також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних судів.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Як унормовано частиною 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, що визначений статтею 22 КАС України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Тобто, позовні вимоги до Генерального прокурора не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені статтею 266 КАС України.

З даного адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_2 заявлено вимоги до відповідачів, які визначені положеннями вищевикладеної статті. Однак, позивачем заявляються основні позовні вимоги до Генерального прокурора, який зазначений, як відповідач 1.

Як зазначено позивачем у тексті позовної заяви викладені вимоги до кількох відповідачів пов'язані між собою одним предметом позову - невиконання Генеральним прокурором своїх обов'язків, передбачених пунктом 7 статті 8-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо визначення прокурора з числа своїх заступників для розгляду заяви позивача про злочин від 07.03.2018, вчинений прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та іншими посадовими особами правоохоронної системи щодо заявника, оскарження дії/бездіяльності Генерального прокурора.

Згідно частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Cистемний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.

Роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим.

З урахуванням зазначеного, позивач порушив правила об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України).

У даному випадку підстави для застосування статті 172 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 22, 169, 266, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Генерального прокурора Луценка Юрія Віталійовича, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Вищої ради правосуддя, Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими до неї документами повернути позивачу.

Роз'яснити ОСОБА_2, що позовні вимоги до Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії підсудні Окружному адміністративному суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

-------------------------

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду