Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2021 року у справі №360/3346/20

УХВАЛА

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 360/3346/20

адміністративне провадження № К/9901/12358/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О. В.,

суддів - Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУ НП в Луганській області), у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку; зобов'язати ГУ НП в Луганській області здійснити розрахунок та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати індексації грошового забезпечення за період часу з 01 червня 2019 року по 26 червня 2020 року на підставі статті 116 та частини 1 статті 117 КЗпП України.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ НП в Луганській області 1000 грн середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2019 року по 25 червня 2020 року. В іншій частині позову відмовлено.

05 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов у повному обсязі.

Предметом спору є бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 послався на підпункти "а " і "в" частини 5 статті 328 КАС України, оскільки вважає, що його скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи.

Верховний Суд відхиляє такі аргументи позивача, оскільки, за установлених у цій справі обставин, що мають оціночний характер, суди, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №821/1083/17 та висновки Верховного Суду, висловлені у подібних правовідносинах, дійшли висновку про необхідність застосування принципів справедливості та розумності під час визначення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, а ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтував у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви зводяться до переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, які заявник не зазначив, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. В. Кашпур

Судді: В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська