Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.09.2021 року у справі №540/272/21

УХВАЛА

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 540/272/21

адміністративне провадження № К/9901/31159/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №540/272/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року № 930к про звільнення з посади прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 грудня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та у органах прокуратури з 29 грудня 2020 року;

- стягнути з Херсонської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 980,72 грн за кожен робочий день, починаючи з 30 грудня 2020 року до дня прийняття рішення суду у цій справі включно;

- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24 листопада 2020 року №106, прийняте відносно позивача.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 5 травня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 5 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24 листопада 2020 року №106, прийняте відносно ОСОБА_1;

- визнано протиправним та скасовано наказ Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №930к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статі 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 грудня 2020 року;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 29 грудня 2020 року;

- стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 141 223,68 грн з урахуванням податків і зборів.

Допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі: 14 220
(чотирнадцять тисяч двісті двадцять) грн 41 коп.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Херсонська обласна прокуратура звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 19 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурора та наказу про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

За правилами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до статтею 330 КАС України підстави (підстав).

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - "~law28~"), а саме: звільнення з посади прокурора за настанням однієї з подій, визначених ~law29~ на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Надалі, у касаційній скарзі Херсонська обласна прокуратура послалася на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та винятковість цієї справи.

Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаних підстав, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Проте, в порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не обґрунтовано в чому полягало неправильне застосування цих норм права судом апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі заявник лише цитує окремі положення ~law31~ та Порядку №221, без конкретизації норм з посиланням на обставини справи, вказує на запровадження реформування системи органів прокуратури, цитує статті Закону України "Про прокуратуру" та описує процедуру проходження прокурорами атестації, проте не зазначає у чому саме полягає неправильність їхнього застосування судами, обмежившись лише доводами про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та винятковості справи. Такі доводи є формальними, оскільки оцінка законності будь-яких рішень, у першу чергу, залежить від дотримання суб'єктом владних повноважень усіх критеріїв, визначених статтею 2 КАС України, що є гарантією правомірності цього рішення.

Зазначені скаржником норми права, щодо правильного застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставитись перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову.

Разом з тим, зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент звільнення позивачки з посади, обставини, які свідчили б про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, ліквідацію або реорганізацію прокуратури в якому позивачка обіймала посаду, судом не здійснювалось, а відтак підстави для звільнення її за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697 були відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX правове регулювання положень у трудових відносинах стосовно окремих категорій працівників, у тому числі прокурорів, визначається наступним чином: відповідно до пункту 9 частини першої статі 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII допускається звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, із настанням таких обставин, зокрема, як винесення Кадровою Комісією рішення про неуспішне проходження прокурором одного з етапів атестації.

Верховний Суд зазначає, що саме конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб.

Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Однак, у касаційній скарзі не наведено достатніх аргументів на спростування мотивів, з яких виходив суд попередньої інстанції вирішуючи цей спір.

Суд зазначає, що за приписами частини 2 статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини 4 статті 328 КАС України, Херсонська обласна прокуратура не виклала передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Проста констатація самого факту наявності або відсутності постанови Верховного Суду у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.

Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, або незастосування такого висновку, за відсутності вмотивованих аргументів, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №540/272/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду