Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.09.2021 року у справі №560/531/21

УХВАЛА

13 вересня 2021 року

Київ

справа №560/531/21

адміністративне провадження №К/9901/33179/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі № 560/531/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в частині зменшення позивачці з 1.12.2020 загального проценту щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 74%;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити позивачці, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з
1.12.2020.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року позов задоволено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, позивач звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме: від 26.11.2020 у справі № 802/1362/18-а, від
02.07.2020 у справі № 280/1931/19, від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18.

Одночасно з цим, позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказану справу судами першої та апеляційної інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційна скарга містить посилання на наявність обставин, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та цитування положень підпункту "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі вказівка на наявність виняткових обставин справи, вичерпний перелік яких містить пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України, має обов'язково наводитись у взаємозв'язку з обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права у взаємозв'язку із посиланнями на відповідну норму права, яку було застосовано неправильно.

За правилами частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі скаржник вказує, що вона подається, зокрема, на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: порушення норм матеріального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте, відповідного обґрунтування щодо вказаної підстави для касаційного оскарження судових рішень вона не містить.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Натомість касаційна скарга не містить належного обґрунтування в частині посилання на наявність обставин, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхиленні ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, позаяк в ній не зазначено та не визначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині посилань на приписи пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.

У зв'язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо визначених підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів частини 4 статті 328 КАС України має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Відповідно до частин 2 і 6 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частин 2 і 6 статті 332 КАС України, застосовуються положення частин 2 і 6 статті 332 КАС України.

У зв'язку з наведеним, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме уточнити підстави звернення до суду касаційної інстанції з відповідним обґрунтуванням.

Роз'яснити, що наслідком не усунення зазначених недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк є повернення скарги особі, яка її подала.

Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. В. Тацій

Суддя С. Г. Стеценко

Суддя Т. Г. Стрелець