Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.07.2020 року у справі №360/352/20

УХВАЛА

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 360/352/20

адміністративне провадження № К/9901/16388/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А.., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №360/352/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати бездіяльність відповідача у виконавчому проваджені № 41205810 з невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-2546/08 неправомірною;

зобов'язати відповідача здійснити дії з примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-2546/08 у виконавчому проваджені № 41205810, відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням зміни органу, що здійснює нарахування та виплату пенсії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року позов задоволено частково. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області здійснити дії з примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-2546/08 у виконавчому проваджені № 41205810, відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII передбачено право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу бездіяльності органу державної виконавчої служби.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №360/352/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська О. О. Шишов