Історія справи
Ухвала КАС ВП від 13.04.2021 року у справі №620/4155/20

УХВАЛА12 квітня 2021 рокум. Київсправа № 620/4155/20адміністративне провадження № К/9901/10563/21Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача Стеценка С. Г.,суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від22.02.2021 у справі № 620/4155/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛ:Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.01.2021 залишив без руху, оскільки скаржник не додав до апеляційної скарги платіжного доручення про сплату судового збору.Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу повернуто скаржнику, з підстав передбачених пунктом
1 частини
4 статті
169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -
КАС України).Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від
22.02.2021, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції як таку, що постановлена внаслідок неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.Перевіряючи правильність висновків суду апеляційної інстанції та обґрунтованість аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.Повертаючи апеляційну скаргу відповідачу, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.01.2021 апеляційну скаргу залишив без руху через невідповідність апеляційної скарги вимогам статті
296 КАС України, а у встановлений судом строк особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула її недоліки.Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.Статтею
44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.Окрім цього, пунктом
2 частини
3 статті
2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом
2 частини
3 статті
2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті
44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною
1 статті
45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.Зважаючи на викладене Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи питання про відкриття апеляційного провадження, надав правильну оцінку матеріалам апеляційної скарги з погляду дотримання скаржником вимог
КАС України щодо форми та змісту відповідного процесуального документа, а аргументи касаційної скарги стосовно цього питання не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.Відповідно до вимог пункту
5 частини
1 статті
333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині
3 статті
328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.Керуючись положеннями статей
328,
333,
359 КАС України, Верховний СудУХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі № 620/4155/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.СуддіС. Г. Стеценко Т. Г. Стрелець Л. В. Тацій