Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.01.2019 року у справі №826/9617/16

УХВАЛА

09 січня 2019 року

Київ

справа №826/9617/16

касаційне провадження №К/9901/69739/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №826/9617/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся у червні 2016 року до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, якими позивачу визначено податкові зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб від
30.06.2014 № 2158-15 у сумі 2567,02грн., від 26.10.2015 №9349-17 у сумі 3206,21грн., податкової вимоги від 13.04.2016 на суму 5134,04грн., рішення про опис майна у податкову заставу.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішення від 30.03.2018 позовні вимоги задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2018 змінив мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
30.03.2018. Позовні вимоги задовольнив з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві 29.12.2018 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
30.03.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
11.12.2018, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 287 Податкового кодексу України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/9617/16 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, якими позивачу визначено податкові зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб від 30.06.2014 № 2158-15 у сумі 2567,02грн., від 26.10.2015 №9349-17 у сумі 3206,21грн., податкової вимоги від 13.04.2016 на суму 5134,04грн., рішення про опис майна у податкову заставу.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріали справи не містять відповідного рішення Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про нормативно грошову оцінку земель міста Києва. Відповідачем не було надано довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2018 у справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, якими позивачу визначено податкові зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб від
30.06.2014 № 2158-15 у сумі 2567,02грн., від 26.10.2015 №9349-17 у сумі 3206,21грн., податкової вимоги від 13.04.2016 на суму 5134,04грн., рішення про опис майна у податкову заставу, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №826/9617/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.П.Юрченко