Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.11.2019 року у справі №360/2187/19

УХВАЛА

11 листопада 2019 року

Київ

справа №360/2187/19

адміністративне провадження №К/9901/30774/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С. А.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернув до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання виконавчого листа №812/729/15, виданого Луганським окружним адміністративним судом Луганської області 09 листопада 2018 року; зобов'язати ДКС України виконати виконавчий лист №812/729/15 протягом 25 днів з дня постановлення рішення по справі та виплатити йому компенсацію за відрив від звичайних занять.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, у позові відмовлено.

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, не врахування ними висновків Конституційного Суду України щодо обов'язкового виконання судових рішень, практики Європейського суду з прав людини та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Предметом спору у цій справі є визнання неправомірною бездіяльності суб'єкта владних повноважень під час виконання судового рішення.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 1 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 1 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року судом першої інстанції призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців за судовим рішенням, де боржником є державний орган, не свідчить про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки, вирішуючи спір, суди встановили, що ДКС України вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом у справі № 812/729/15.

Вирішуючи спір, суди керувались Законом України від 05 червня 2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - ~law6~), Законом України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - ~law8~) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845).

~law9~ встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ~law10~ та особливості їх виконання.

~law11~ встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком № 845.

Пунктом 3 Порядку №845 встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з пунктом 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку (абзац 1 пункту 25 Порядку №845).

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми (абзац 3 пункту 25 Порядку №845).

Відповідно до пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно з пунктом 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Вирішуючи спір, суди встановили, що з метою належного виконання виконавчих листів, у тому числі виконавчого листа, за яким стягувачем є позивач, ДКС України вживало заходів, зокрема, неодноразово направляло листи до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, а саме листи: від 22 січня 2019 року №5-05-1-05/1392, від 26 лютого 2019 року №5-05-1-05/3606, від 21 березня 2019 року №5-05-1-05/5055, від 04 квітня 2019 року №5-05-1-05/6081, від 23 квітня 2019 року №5-05-1-05/7184 та від 21 травня 2019 року №5-05-1-05/8809.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що прийнявши до виконання виконавчий лист, ДКС України вживаються всі передбачені законодавством заходи щодо його виконання із дотриманням принципу черговості, оскільки на виконанні у відповідача перебували судові рішення, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа ОСОБА_1, а списання коштів на користь позивача відкладено в зв'язку з недостатністю коштів для здійснення безспірного списання.

Тому перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та передбаченими у Законах про Державної бюджет України на відповідний рік, обмеженими асигнуваннями, виділеними для погашення заборгованості за судовими рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 серпня 2018 року, 25 липня 2018 року та 30 вересня 2019 року (справи № 804/3242/17,466/3828/17 та 820/287/18).

Враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про вирішення судом спору у відповідності до висновків Верховного Суду, висловлених у вищевказаних справах щодо застосування норми права, порушеного у касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави для відкриття касаційного провадження у справі відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С. А. Уханенко

Судді: Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова