Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2018 року у справі №807/1485/17

УХВАЛА

10 липня 2018 року

Київ

справа № 807/1485/17

провадження № К/9901/55080/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 7 листопада 2017 року, винесену заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Ярошем С. І. при примусовому виконанні виконавчого листа № 807/2212/13-а, виданого 21 вересня 2015 року.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 16 січня 2018 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 травня 2018 року скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року та ухвалив нове рішення про відмову в позові.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в силу вимог частини 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка була чинна на час звернення до суду з цим позовом, та КАС України в чинній редакції відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

У свою чергу, з огляду на приписи пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби (відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі) не є самостійними органами державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги у спірних правовідносинах заявлено до неналежного відповідача, що й слугувало підставою для рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У касаційній скарзі автор посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби, а оскаржувані судові рішення прийняті за особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Верховний Суд зауважує на тому, що невиконання судом першої інстанції обов'язку визначення належного відповідача та його заміни (залучення) в порядку статті 48 КАС України може бути підставою для поновлення строку звернення до суду у разі подальшого звернення з позовом до належного відповідача, однак ця обставина в силу приписів частини сьомої згаданої статті унеможливлює заміну (залучення) належного відповідача після ухвалення рішення судом першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 807/1485/17 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець