Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2018 року у справі №814/1925/17

УХВАЛА

25 квітня 2018 року

Київ

справа №814/1925/17

касаційне провадження №К/9901/32243/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Військової частини А1815 (польова пошта В1688) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від
12.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від
01.02.2018 у справі №814/1925/17 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 (польова пошта В1688) про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у вересні 2017 року до суду з позовом до Військової частини А1815 (польова пошта В1688) про стягнення коштів в сумі 1023,03грн.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 12.10.2017 позовні вимоги задовольнив частково.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.02.2018 залишив постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 без змін.

Військова частина А1815 (польова пошта В1688) 28.02.2018 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018.

Верховний Суд ухвалою від 26.03.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ненадання документу про сплату судового збору, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

Вказана ухвала Верховного Суду від 26.03.2018 була отримана відповідачем
05.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102922839465.

На виконання вимог ухвали від 26.03.2018 скаржником на адресу суду касаційної інстанції надіслано клопотання про відстрочення сплати судового збору або надання додаткового строку для усунення недоліків касаційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на обмежене фінансування з державного бюджету для сплати судового збору.

Скаржник зазначає, що заявка стосовно фінансування витрат для сплати судового збору у цій справі була направлена повторно до органу, який забезпечує фінансування відповідача. А також, зазначає, що Військова частина А1815 є бюджетною організацією, яка підпорядкована Міністерству оборони України, і як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом Міністерства оборони України.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, не є підставою для відстрочення такої сплати.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог касаційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Військова частина А1815 не надала доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України безпосередньо у справі №814/1925/17.

Крім того, скаржником не зазначено час, протягом якого процесуальний обов'язок зі сплати судового збору буде виконаний.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору.

На момент постановлення цієї ухвали вимоги ухвали від 26.03.2018 про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору не виконано.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 121, 332, Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Військовій частині А1815 (польова пошта В1688) в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі №814/1925/17.

2. Відмовити Військовій частині А1815 (польова пошта В1688) в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі №814/1925/17.

3. Касаційну скаргу Військової частини А1815 (польова пошта В1688) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі №814/1925/17 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 (польова пошта В1688) про стягнення коштів - повернути.

4. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Т.М.Шипуліна