Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2018 року у справі №813/2912/17

УХВАЛА

20 квітня 2018 року

Київ

справа №813/2912/17

касаційне провадження №К/9901/34372/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Міського комунального підприємства "Комунальник" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від
03.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
25.01.2018 у справі №813/2912/17 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Міського комунального підприємства "Комунальник" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до адміністративного суду з позовом до Міського комунальна підприємство "Комунальник" про стягнення коштів в сумі 402316,82грн. за податковим боргом.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2017 позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.01.2018 (повний текст складено 30.01.2018) залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 без змін.

Міське комунальне підприємство "Комунальник" 02.03.2018 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018. У касаційній скарзі також порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 15.03.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ненадання документу про сплату судового збору, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

Вказана ухвала Верховного Суду від 15.03.2018 була отримана відповідачем
28.03.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102922838132.

На виконання вимог ухвали від 15.03.2018 скаржником на адресу суду касаційної інстанції надіслано клопотання, в якому просить відстрочити сплату судового збору або звільнити від сплати судового збору або продовжити строк на усунення недоліків касаційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору.

При розгляді вказаного клопотання суд виходить з такого.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на обмежене фінансування з державного бюджету для сплати судового збору у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та мінімальним грошовим надходженням на рахунки підприємства.

У підтвердження наведених обставин щодо відсутності фінансової можливості здійснити сплату судового збору відповідач посилається на довідку, що містить інформацію про відкриті рахунки в банках від 04.04.2018, довідки з банківських установ про залишок коштів на поточних рахунках від 04.04.2018.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог касаційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону кореспондуються з положеннями частини 1 статті 8 Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ.

Враховуючи викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, зокрема з касаційною скаргою, виконання обов'язку щодо сплати судового збору на певний строк, у разі наявності в такої особи станом на момент звернення до суду об'єктивних перешкод фінансового (матеріального) характеру.

Суд, до якого звертається особа зі скаргою, при вирішенні питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору повинен врахувати обставини, які б вказували на можливість виконання особою, якою заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, процесуального обов'язку щодо сплати такого збору у певний строк.

Порушуючи питання про відстрочення сплати судового збору, скаржник не посилається на обставини, які б давали підстави для висновку, що відповідачем вчиняються дії з метою усунення перешкод фінансового (матеріального) характеру з метою сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

На момент постановлення цієї ухвали вимоги ухвали від 15.03.2018 про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору не виконано.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Міському комунальному підприємству "Комунальник" у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №813/2912/17.

2. Відмовити Міському комунальному підприємству "Комунальник" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №813/2912/17.

3. Відмовити Міському комунальному підприємству "Комунальник" у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №813/2912/17.

4. Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Комунальник" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №813/2912/17 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Міського комунального підприємства "Комунальник" про стягнення коштів - повернути.

5. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Т.М.Шипуліна