Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.11.2018 року у справі №9901/867/18

УХВАЛА

07 листопада 2018 року

Київ

справа №9901/867/18

провадження №П/9901/867/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання нечинним рішення, протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, 05 листопада 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя, в якій позивач просить:"..визнати ухвалу від 3 серпня 2018 року Вищої ради правосуддя нечинною повністю та протиправною діяльність Вищої ради правосуддя, яка не вжила заходів для належної перевірки викладених фактів та обставин ознак дисциплінарного проступку судді ОСОБА_4 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду; зобов'язати Вищу раду правосуддя відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_4 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду; захистити мої права на ліквідацію перешкод при здійсненні моїх прав та законних інтересів після звернення для забезпечення функціонування судової влади на засадах підзвітності перед суспільством, з додержанням норм професійної етики в діяльності суддів шляхом їх визнання окремим пунктом рішення для формування єдиної правозастосовчої практики".

При вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі, судом встановлено наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 реалізував право на звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4, який, на думку позивача, вчинив дисциплінарний проступок.

Так, позивач звертався до Вищої ради правосуддя зі скаргою, в якій просив притягнути суддю Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності за неправомірну поведінку судді.

Однак, член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 ухвалою від 3 серпня 2018 року №7685/0/18-18 скаргу залишив без розгляду та повернув скаржнику.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що будь-яка особа має право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою).

Згідно зі статтею 108 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

За правилами статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (частина 2 статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина 3 статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").

Дисциплінарне провадження здійснюється в розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються Законом України "Про Вищу раду правосуддя" та регламентом Вищої ради правосуддя (частина 4 статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 43 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених Пунктами 1, 2 частини 1 статті 43 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 44 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді та посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді.

Частиною 4 статті 44 Закону України "Про вищу раду правосуддя" передбачено, що рішення про повернення дисциплінарної скарги не оскаржуються.

Разом із тим, Верховний Суд звертає увагу, що в розумінні статей 51,52 "Про Вищу раду правосуддя" оскарженню до Вищої ради правосуддя підлягає рішення дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.

Відповідно до вимог частини першої статті 51 "Про Вищу раду правосуддя" право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

З наведеного вище правового регулювання вбачається, що позивач, незважаючи на те, що має право подати скаргу на дії судді й ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, усе ж не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв'язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов'язків має право лише Вища рада правосуддя, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для особи-скаржника. Тому правом на оскарження дій/рішень Вищої ради правосуддя, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб'єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати дії та рішення Вищої ради правосуддя за результатами такого провадження.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, учинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).

З огляду на викладене, суд зауважує, що ухвала відповідача за результатами проведення попередньої перевірки та дії щодо її постановлення не можуть бути самостійним предметом розгляду Верховним Судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України). З огляду на завдання дисциплінарного провадження, проведення попередньої перевірки щодо можливості відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді, постановлення ухвали про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги скаржнику саме по собі в даному випадку не обумовлює виникнення жодних юридичних наслідків для позивача.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду і наведене вище правове регулювання цих відносин, суд вважає, що у відкритті провадження у справі за цим позовом слід відмовити, оскільки цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Проте, необхідно зазначити, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити у світлі частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому в даному випадку відсутні підстави для зазначення суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18 та від 10 травня 2018 року у справі № 800/227/17.

Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання нечинним рішення, протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач Н.В.Коваленко