Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.08.2021 року у справі №620/609/20

УХВАЛА

06 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 620/609/20

адміністративне провадження № К/9901/30484/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л. О.,

суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 620/609/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року позовні вимоги у справі № 620/609/20 задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 35313,60 грн. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 жовтня 2019 року по 25 лютого 2021 року у сумі 921215,88 грн. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах суми стягнення за один місяць, допущено до негайного виконання. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року змінено та викладено абзац 3 резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 жовтня 2019 року по 25 лютого 2021 року у сумі 35 000 грн." В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року - залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, застосував висновки Верховного Суду у справі № 560/3971/19, відповідно до яких внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом. Водночас, ~law18~ та частиною 4 статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Верховний Суд також зазначив, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги, що є державною гарантією, що полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України та необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, що застосовані судом апеляційної інстанції у цій справі. При цьому, обґрунтовуючи вказану підставу, скаржник посилається на наявність інших висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо права на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, у разі звільнення прокурора на підставі ~law19~ (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), викладену зокрема у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20 та від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від неї.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 640/9375/20 за подібних правовідносин, судом касаційної інстанції зазначено, що після набрання чинності ~law20~ Верховний Суд, вирішуючи спори щодо виплати вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням з органів прокуратури, змінив свою позицію з цього питання й неодноразово її підтримав, відмовляючись не тільки відступати від неї (змінювати її), але й передавати це питання на вирішення Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та статті 44 Кодексу законів про працю України, викладеного у справах №380/1662/20,260/1890/19,560/3971/19 у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 620/609/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення грошових коштів.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. О. Єресько М. В. Білак В. М. Соколов