Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.06.2018 року у справі №819/1876/17

УХВАЛА

14 травня 2018 року

Київ

справа №819/1876/17

касаційне провадження №К/9901/49698/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від
18.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
27.03.2018 у справі №819/1876/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у листопаді 2017 року звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2017 №50416-1305.

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 18.01.2018 позовні вимоги задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.03.2018 (повний текст складено 28.03.2018) рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 залишив без змін.

Головне управління ДФС у Тернопільській області 27.04.2018 звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, підпункту 288.5.1 пункту 288.1, пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №819/1876/17 є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27.04.2017 №50416-1305 в частині визначення орендної плати за землю за жовтень 2016 року в сумі 1030,68грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, керувалися тим, що за відсутності доказів щодо фактичного використання земельної ділянки до моменту державної реєстрації договору про оренду землі підстави для покладення на платника обов'язку зі здійснення орендної плати за землю з моменту укладення такого договору відсутні.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі К/9901/3182/18.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційній скарзі таких застережень також не міститься.

Отже, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27.04.2017 №50416-1305 в частині визначення орендної плати за землю за жовтень 2016 року в сумі 1030,68грн., не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Тернопільській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі №819/1876/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк