Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.12.2019 року у справі №640/6296/19

УХВАЛА

02 квітня 2020 року

Київ

справа № 640/6296/19

адміністративне провадження № К/9901/4616/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 640/6296/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІ МОР" до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС).

Одночасно ГУ ДФС було подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка вмотивована тим, що вперше касаційна скарга у цій справі була подана в строки, визначені процесуальним законодавством. Зазначає, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Верховний Суд ухвалою від 25.02.2020 визнав їх неповажними та запропоновав скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення пропущеного строку з зазначенням інших (поважних) причин пропуску строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог цієї ухвали, від ГУ ДФС 16.03.2020 надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 у цій справі.

Клопотання вмотивоване тим, що перше касаційна скарга у цій справі була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору касаційну скаргу було повернуто. Звертає увагу, що оскарження судового рішення з порушенням процесуальних строків це дія, хоч і помилкова, але направлена на захист економічних інтересів держави та виконання службових повноважень. Зазначає, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Отже, фактично зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Суд оцінив і визнав неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Посилання ГУ ДФС на те, що скарга подана для захисту економічних інтересів держави, не свідчить про наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати сторонам строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, якщо вона не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Отже, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною 3 статті 3, пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені у ньому причини пропуску строку неповажними.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
12.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
02.10.2019 у справі № 640/6296/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду