Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №813/1849/17
Постанова ВП ВС від 03.10.2018 року у справі №813/1849/17

УХВАЛА

03 квітня 2018 року

Київ

справа №813/1849/17

адміністративне провадження №К/9901/7089/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ" до Управління державної реєстрації Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі, Приватне підприємство "Ротен", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_48, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_49, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 про визнання протиправними і скасування рішень за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гулиди Р.М., Кузьмича С.М., Довгої О.І. від 26 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов мотивовано тим, що 28 листопада 2012 року Управлінням Держкомзему в Дрогобицькому районі проведено державну реєстрацію договорів оренди землі, укладених між позивачем - ТОВ "МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_48, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_49, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47. Згідно з цими договорами, орендодавці (фізичні особи) передали позивачу в строкове платне користування вищевказані земельні ділянки, про що у Державному реєстрі земель вчинені відповідні записи.

Строк дії цих договорів спливає у 2017 році. Однак, як стало відомо позивачу з інформаційних довідок від 01 червня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у 2015 році Радехівським районним управлінням юстиції Львівської області, незважаючи на діючі договори оренди землі, укладені між ТОВ "МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ" та третіми особами, проведено державну реєстрацію права оренди цих же земельних ділянок за іншою юридичною особою - ПП "Ротен", про що Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийняті відповідні рішення. Дані рішення про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, на думку позивача, є протиправними, оскільки право оренди спірних земельних ділянок вже було зареєстроване до 01 січня 2013 року і на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій договори оренди землі між позивачем та вищевказаними власниками земельних ділянок були чинними, тому реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем неможлива. Проте, позивач вказує на те, що відповідач у порушення вимог законодавства належним чином не перевірив чи вже зареєстроване право оренди на згадані земельні ділянки, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію. З огляду на викладене, вважає, що такими рішеннями порушено його права та інтереси, що і зумовило звернутися до суду за їх захистом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року провадження у справі закрито.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Крім того, позивачу роз'яснено право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

На постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ", в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, порушує питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що в даному спорі не заявлено приватно-правових вимог, похідними від яких були б вимоги про скасування оспорюваних в даній справі рішень державного реєстратора, заявлені вимоги стосуються подвійної реєстрації права оренди, відтак такий спір підпадає під юрисдикцію адміністративного.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві.. керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia № 63486/00, Fedotova v. Russia № 73225/01).

Керуючись статтями 346, 347 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВСЬКІ ЛАНИ" до Управління державної реєстрації Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі, Приватне підприємство "Ротен", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_48, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_49, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 про визнання протиправними і скасування рішень передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко