Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2019 року у справі №140/2127/18

УХВАЛА

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа №140/2127/18

адміністративне провадження №К/9901/17154/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Білоуса О. В., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2018 №0008161405, №0008191405, №0008111405 про застосування фінансових санкцій,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019, адміністративний позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від
31.07.2018 №0008161405, від 31.07.2018 №0008191405, від 31.07.2018 №0008111405.

Головне управління ДФС у Волинській області звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Верховний Суд ухвалою від 03.06.2019 касаційну скаргу відповідача залишив без руху як таку, що не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу: судовий збір за подання касаційної скарги не сплачено, а клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

У межах процесуального строку, наданого для виправлення недоліку касаційної скарги, скаржник усунув недоліки касаційної скарги, сплатив судовий збір у сумі 26'565,76 грн.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У пункті 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) визначена як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи, наведені в касаційній скарзі, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції згідно з податковими повідомленнями - рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, є протиправними. Суди встановили, що фінансові санкції застосовані до позивача за порушення положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), а саме: за реалізацію необлікованих у встановленому порядку товарів, що було встановлено за результатами фактичних перевірок господарських одиниць позивача (магазин на вул. Житомирська, 82а в м. Бердичів, магазин на вул. Велика Бердичівська, 81 в м. Житомир, магазин на вул. Замкова, 22 в м.

Новоград - Волинський). Перевірка бухгалтерії та основних складів ТОВ "Волиньтабак", розташованих в м. Луцьку, де ведеться бухгалтерський облік, облік зберігання оптових партій тютюнових виробів до їх переміщення в регіональні структурні підрозділи торгівлі (господарській одиниці), через які здійснюється роздрібна торгівля, та зберігаються документи, не про водилася. У запереченнях до актів перевірок позивач надав документи щодо обліку товару, який знаходився на реалізації. Застосувавши норми пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР можуть бути застосовані лише у випадку, якщо господарюючим суб'єктом не ведеться облік товарних запасів. Сама по собі відсутність на момент перевірки накладних за місцем реалізації/зберігання товарів за умови, що ці товари належним чином обліковувалися відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених Законом №265/95-ВР.

Застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР відповідає правовій позиції щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 15.08.2018 №К/9901/28301/18 (справа №815/2751/16).

З огляду на викладене є підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статями 12, 248, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

О. В. Білоус

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду