Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2019 року у справі №9901/38/19

УХВАЛА

Іменем України

28 квітня 2021 року

Київ

справа №9901/38/19

адміністративне провадження №П/9901/38/19

Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Васильєвої І. А.,

Суддів: Бившевої Л. І., Пасічник С. С., Юрченко В. П., Хохуляка В. В.,

за участю секретаря судового засідання: Томах О. О.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Лясковця Олексія Володимировича

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21.12.2018, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 21.12.2018, яким позивача, суддю Господарського суду Харківської області, визнано такою, що не відповідає займаній посаді судді;

визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо невстановлення та персоніфікації загального результату іспиту - суми балів, отриманих суддею Господарського суду Харківської області ОСОБА_1, як учасником іспиту - суми балів на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення відповідно до пунктів 18,19,20 Розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС України від 04.11.2016 № 144/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-18);

зобов'язати ВККС України встановити та персоніфікувати загальний результат іспиту - суму балів, отриманих суддею Господарського суду Харківської області ОСОБА_1, як учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання та оприлюднити загальний результат іспиту - суму балів на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення відповідно до пунктів 18,19,20 Розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС України від 04.11.2016 № 144/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-18);

зобов'язати ВККС України після встановлення результату етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" ухвалити рішення щодо допуску судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у відповідності до вимог Законодавства України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при прийнятті рішення від 21.12.2018 № 1981/ко-18, яким визначено, що суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02.03.2018 № 33/зп-18, відмовлено судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 01.02.2018 № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів, визнано суддю господарського суду Харківської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді та внесено до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1, порушив гарантії незалежності судді, встановлені Конституцією України.

Крім того, відповідачем було оприлюднено декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит", однак, не було встановлено та персоніфіковано загальний результат складення іспиту - суму балів, отриманих учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. На офіційному веб-сайті ВККС України було оприлюднено персоніфіковані результати судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1, як такого учасника іспиту, який за результатами анонімного письмового тестування та практичного завдання отримав мінімально допустимий бал, проте загальний результат іспиту відповідачем не було оприлюднено на офіційному веб-сайті не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення чим порушено Порядок проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, що затверджений рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від
04.11.2016 № 144/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-15) (далі -Порядок).

Позивач вважає, що, відповідач, не допустивши її до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, порушив пункт 18 Розділу V Порядку та пункт 6 Глави 6 Розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі - Положення).

Обґрунтовуючи вказане, позивач зазначає, що в межах вказаного іспиту мінімальна сума балів становить 105, а саме: (90 балів +120 балів) *50%. Загальний результат складення іспиту позивачем - 135,475 балів.

Крім того, відповідачем не було враховано фізичного стану позивача, який вплинув на результати практичного завдання та протиправно прийняв рішення про відмову у перегляді рішення щодо результатів практичного завдання позивача від 20.04.2018.

На думку позивача, в подібних правовідносинах надзвичайно важливим є співвідношення дискреції з принципом верховенства права, оскільки рішення про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, повинно бути об'єктивним та справедливим, висвітлювати достовірну та правдиву інформацію щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень та здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня, відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям. Оскаржуване рішення вказаним критеріям не відповідає.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було порушено вимоги Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а також вимоги Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від
13.02.2018 № 20/зп-18) та Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, що затверджений рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.11.2016 № 144/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-15), Регламенту Вищої кваліфікаційної суддів України, затвердженого рішенням ВККС України від
13.10.2016 № 81/зп-16.

25.02.2019 року на адресу суду від ВККС України надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого відповідач зазначив наступне.

Так, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не набрала мінімально допустимий бал іспиту та не була допущена до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, а відтак Комісією вирішено визнати ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді та внести до Вищої ради правосуддя подання про її звільнення з посади судді господарського суду Харківської області.

В адміністративному позові позивач хоч і посилається на необ'єктивність, необґрунтованість та невідповідність основним вимогам до процесуальної справедливості рішення ВККС України від 21.12.2018, проте не зазначає про конкретні порушення Комісією. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України та Законами України.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено процесуальне обмеження щодо кола законодавчо визначених підстав для перегляду оскаржуваного рішення Комісії.

Також відповідач зазначає, що в день складення іспиту, як до так і під час складання, ОСОБА_1 із заявою про неможливість складення іспиту у зв'язку із незадовільним станом здоров'я не зверталася.

Мотивом прийняття оскаржуваного рішення є нескладення ОСОБА_1 іспиту, у зв'язку з отриманням останньою за виконання практичного завдання бала, який є меншим за 50 відсотків від максимально можливого бала, що породжує такі юридичні наслідки, як визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, а відтак твердження позивача, що оскаржуване рішення є невмотивованим, не відповідають дійсності.

Крім того, відповідач зазначає, що зміни до Конституції України в частині правосуддя отримали позитивний висновок з боку Європейської комісії "За демократію через право", яка наголосила на доцільності проведення оцінки усіх суддів України щодо їх професіоналізму, етичності і доброчесності.

Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2019 зупинено провадження у справі.

В судовому засіданні призначеному на 14.04.2021 суд поновив провадження у справі з посиланням на наявність рішення Вищої ради правосуддя від 22.12.2020, яким відмовлено у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Харківської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Позивач та її представник в судових засіданнях висловили свої доводи та міркування стосовно обставин справи, які за своїм змістом є аналогічними тим, що вже були наведені в самій позовній заяві, вимоги якої просили задовольнити.

Крім того, в судовому засіданні позивач та її представник, обґрунтовуючи невірний підрахунок балів, посилалися на Рішення Вищої ради правосуддя від
11.02.2021 № 335/0/15-21, в якому Вища рада правосуддя дійшла висновку, що при проведенні кваліфікаційного оцінювання судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у Дарницькому районному суді м. Києва за кримінальною спеціалізацією Комісія не дотрималася правил та вимог щодо проведення такого оцінювання, визначених Законом України "Про судоустрій та статус суддів" та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККСУ від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16.

Судом встановлено, що в рішенні Вищої ради правосуддя, зокрема, зазначено, що на виконання вимог частини 5 статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішенням Комісії від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 затверджено Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у межах кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок), який на час призначення і проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно судді ОСОБА_2 (у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення) діяв у редакції рішення ВККСУ від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18.

Частиною 5 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККСУ. На виконання вимог вказаної норми рішенням ВККСУ від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 було затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення), яке на час призначення і проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно судді ОСОБА_2 (у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення) діяло в редакції рішення ВККСУ від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18 зі змінами, внесеними згідно з рішеннями Комісії від 16 лютого 2018 року № 22/зп-18 та від 21 березня 2018 року № 57/зп-18.

Пунктом 2 розділу IV Положення визначено, що організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Пунктом 7 розділу IV Положення встановлено, що кваліфікаційне оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення проводиться відповідно до спеціалізації суду, здатність здійснювати правосуддя у якому підтверджується.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що у разі проведення кваліфікаційного оцінювання судді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення норми розділу IV Положення від 03.11.2016 № 143/зп-16 є спеціальними по відношенню до інших загальних норм, що визначають правила організації та проведення кваліфікаційного оцінювання суддів та відповідно мають пріоритет у застосуванні. Водночас нормами вказаного розділу встановлено, що мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення? 55 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту. Під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання не встановлюється.

Таким чином, вказане рішення Вищої ради правосуддя, в тому числі і щодо порядку обрахунку балів за наслідками такого оцінювання, приймалося щодо судді, яка проходила кваліфікаційне оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, з урахуванням встановлених особливостей для такого оцінювання.

Отже процедура не є однаковою з процедурою оцінювання, яку проходила ОСОБА_1.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Указом Президента України від 18.06.2010 за № 713/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Харківської області строком на п'ять років.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 13.10.20105 за № 441/бо-15 рекомендувала ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково та внесла відповідне подання до Верховної Ради України.

Верховна Рада України 28.10.2016 згідно з пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" передала до Вищої ради юстиції подання, документи та рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на обрання ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково, які не були нею розглянуті.

Вища рада правосуддя рішенням від 11.05.2017 № 1056/0/15-17 "Про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду Харківської області" внесла відповідне подання Президенту України.

Указом Президента України від 29.09.2017 № 296/2017 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.02.2018 № 8/зп-18 було призначено проведення кваліфікаційного оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.03.2018 № 33/зп-18 було призначено проведення 20.04.2018 іспиту для 63 суддів місцевих судів (господарська спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1

20.04.2018 ОСОБА_1 з'явилася для проходження кваліфікаційного оцінювання.

Позивач в позовній заяві зазначає, що під час виконання практичного завдання, перебуваючи в післяопераційному періоді, внаслідок духоти та специфічного освітлення в приміщенні (відсутність денного світла), постійного напруження зору при роботі з комп'ютером, її фізичний стан погіршився і вона не в змозі була складати іспит. На що нею усно повідомлено представника ВККС України. Але представник, який контролював виконання завдання, попередив, що жодним документом не передбачено відкладення проходження іспиту і якщо вона покине залу, де проходить іспит, їй поставлять 0 (нуль) балів, що фактично тягне за собою звільнення з посади судді.

20 квітня 2018 року ОСОБА_1 було складено іспит, який складався з двох стадій: перша стадія - анонімне письмове тестування та друга стадія - практичне завдання. У зв'язку з чим, за першу стадію нею набрано 88,875 балів; за результатами практичного завдання - 46,5 балів.

Внаслідок чого, загальний результат іспиту ОСОБА_1 дорівнює 135,475 балів (88,875+46,6).

11 липня 2018 року рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №166/зп-18 було затверджено результати виконання практичного завдання ОСОБА_1 з балом, який є мінімально допустимим.

27 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про перегляд свого рішення №166/зп-18 від 11 липня 2018 року, оскільки нею було витрачено більше часу на ознайомлення з матеріалами модельної справи та виготовлення тексту рішення, оскільки за станом свого здоров'я (біль в очах, потемніння, масивне виділення сліз та запаморочення) не мала можливості здійснювати роботу за комп'ютером та друкованими засобами, що підтверджується довідками лікувальних закладів та висновком "Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз", в якому знайшли своє відображення висновки спеціалістів Харківській міській клінічній лікарні №14 імені проф. Л. Л.

Гіршмана, щодо зниження зору на 0,6 н/к, кератокон'юктивит, виворіт нижніх повік обох очей. Повіки набряклі гіперемійовані, рясне слизове відділення. Края нижніх повік відстоять від очного яблука на 5-6 мм. Рогівка набрякла. Змішана ін'єкція очного яблука. На рогівці дрібнокрапочні інфільтрати.

За твердженням позивача Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №1914/ко-18 від 05 листопада 2018 року її права були порушені та відмовлено в перегляді рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 липня 2018 року №166/зп-18 так і не надано можливості повторно скласти практичну частину іспиту.

Позивач по інформації розміщеної на офіційному сайті Відповідача дізналась, що 21 грудня 2018 року відбудеться засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на якому розглядатиметься питання про допуск Позивача до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди" за результатами іспиту.

Маючи бажання бути присутньою, нею було про це повідомлено Відповідача та написано відповідну заяву про перенесення розгляду даного питання, оскільки ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Згодом на сайті Відповідача була розміщена інформація: визначено, що суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 не склала іспиту.

Відмовлено судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

Визнано суддю господарського суду Харківської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.

Рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1.

Незгода з прийнятим відповідачем рішенням і є спірним питанням у даній справі.

Розглядаючи справу, проаналізувавши встановлені у ній обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин, Суд прийшов до висновку, що звернення з цим позовом по своїй суті зумовлене незгодою позивача власне з правомірністю спірного рішення ВККСУ від 21.12.2018 за результатами її кваліфікаційного оцінювання.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Частиною 5 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (~law24~), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному ~law25~. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно зі статтею 83 Закону №1402 кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККСУ з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: рішення ВККСУ про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККСУ.

На виконання вимог Закону №1402, Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року затвердила Положення №143/зп-16, а рішенням від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок №144/зп-16).

За змістом пункту 34 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення.

Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

Пунктами 10 та 11 розділу V Положення №143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

Частинами 2 та 4 статті 84 Закону №1402 передбачено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККСУ ухвалює одне з рішень, визначених ~law26~. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.

У частинах 1 та 2 статті 85 Закону №1402 зазначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККСУ. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККСУ. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККСУ зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 88 Закону №1402 Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККСУ щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною 3 статті 88 Закону №1402 рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

За змістом частин 7 та 8 статті 101 Закону №1402 рішення ВККСУ можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених ~law27~, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Отже, чинним законодавством прямо передбачено право на оскарження рішення ВККСУ в судовому порядку.

При цьому, законодавець виділяє в окрему категорію так звані рішення ВККСУ щодо надання рекомендацій (в тому числі, щодо звільнення судді із займаної посади), які можуть бути оскаржені у судовому порядку лише за умови їх оскарження разом із кінцевим рішенням уповноваженого органу, ухваленим за результатами розгляду вказаної рекомендації.

Суд наголошує, що таке нормативне закріплення права на судове оскарження рішень ВККСУ не обмежує особу у реалізації наданого їй права на звернення до суду, якщо вона вважає, що таким рішенням порушено її права та інтереси, а лише визначає з настанням якої події рішення ВККСУ щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.

Оскільки рішення ВККСУ, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання, є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини його прийняття повинні перевірятися судом лише після та разом із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя за результатами розгляду такої рекомендації.

Зі змісту оспорюваного рішення ВККСУ від 21.12.2018 № 1981/ко-18 вбачається, що відповідач, поміж іншого, вирішив внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1

Таким чином, зазначене рішення ВККСУ, яким рекомендовано вирішити питання про звільнення позивача із посади судді, не може бути самостійним предметом розгляду адміністративного суду та має переглядатись разом із рішенням ВРП, ухваленим за результатами перевірки такої рекомендації.

Виходячи зі змісту статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККСУ про звільнення судді.

За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та породжує відповідні правові наслідки.

Відтак, таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку.

При цьому рішення ВККСУ про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККСУ про звільнення судді ВРП може прийняти рішення про відмову у задоволенні подання Комісії про звільнення судді з посади.

Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП, яка у межах "кваліфікаційного" провадження має право перевірити рішення ВККСУ та не задовольнити подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку рішення ВККСУ про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККСУ у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Верховний Суд вважає, що передбачене частиною 1 статті 88 Закону №1402 оскарження рішення ВККСУ щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

З інформації, розміщеної на офіційному сайті ВРП та підтвердженою позивачем та її представником в судовому засіданні, судом встановлено, що рішенням ВРП від
22.12.2020 відмовлено у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Харківської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Таким чином, у разі ухвалення рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення судді з посади суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення Комісії про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи вищевикладене, рішення ВККСУ від 21.12.2018 № 1981/ко-18 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду, що, в свою чергу, унеможливлює розгляд справи по суті спору та є підставою для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому у цій справі позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо невстановлення та персоніфікації загального результату іспиту - суми балів, отриманих суддею господарського суду Харківської області ОСОБА_1, як учасником іспиту - суми балів на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення відповідно до пунктів 18,19,20 Розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС України від 04.11.2016 № 144/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-18); зобов'язання ВККС України встановити та персоніфікувати загальний результат іспиту - суму балів, отриманих суддею господарського суду Харківської області ОСОБА_1, як учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання та оприлюднити загальний результат іспиту - суму балів на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення відповідно до пунктів 18,19,20 Розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС України від 04.11.2016 № 144/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-18); зобов'язання ВККС України після встановлення результату етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" ухвалити рішення щодо допуску судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у відповідності до вимог Законодавства України є нерозривно пов'язаними з вимогою про визнання протиправним і скасування рішення ВККСУ.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в аналогічних справах (постанови від 30.09.2020 у справі 9901/852/18, від
18.11.2020 у справі № 9901/578/18, від 27.05.2020 у справі № 9901/769/18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити у широкому розумінні у світлі частини 3 статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої Частиною 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Разом з тим, мотивами для закриття провадження у даній справі є не порушення правил предметної підсудності, а передчасне звернення позивача до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.

Крім того, рішення ВККС від 21.12.2018 № 1981/ко-18 втратило своє юридичне значення після прийняття ВРП рішення від а отже підстави для застосування наведених положень процесуального закону відсутні.

Керуючись статтями 205, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 243, 245, 248, 266 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21.12.2018 № 1981/ко-18, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Ухвала Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Васильєва І. А.

Судді: Бившева Л. І.

Пасічник С. С.

Юрченко В. П.

Хохуляк В. В.