Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.03.2018 року у справі №9901/461/18

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

02.03.2018 Київ П/9901/461/18 9901/461/18 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди,

установив:

2 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Верховної Ради України з такими позовними вимогами: визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, що полягає у невчиненні дій щодо внесення змін до статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю" від 18 травня 2004 року №1727-IV, зобов'язати Верховну Раду України у встановоеному законодавством порядку вчинити дії по внесенню змін до пункту 3 статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю", а саме доповнити перелік осіб, які мають право на державну соціальну допомогу на догляд, особами, яким призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку №2262-XII і які є особами з інвалідністю 1-ї групи внаслідок причин, визначених у пункті "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також стягнути на його користь з Верховної Ради України кошти у сумі 8445,50 (вісім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказаною бездіяльністю Верховна Рада України порушує приписи Конституції України та законів України, створює перешкоди для реалізації його права на одержання державної соціальної допомоги на догляд у розмірі, встановленому законом, сіє зневіру до органів державної влади і зокрема до Верховної Ради України, та завдає йому матеріальну шкоду, сума якої на дату подання позову становить 8445,50 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, суд виходить з наступного.

Предметом заявлених до суду позовних вимог ОСОБА_3 є правомірність діянь Верховної Ради України щодо прийняття змін до закону, зобов'язання внести зміни до закону.

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З аналізу наведених норм статей 2, 4, 5 КАС України висновується, що об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є права, свободи, інтереси особи, яка звертається до адміністративного суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Поняття суб'єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, відповідно до якого ним є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В Рішенні Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року №7-рп/2002 розтлумачені положення статей 85, 91 Конституції України наступним чином: за змістом положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини 2 статті 147, частини 1 статті 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю (абз.4 пункту 4 Рішення №7-рп/2002).

Юридична природа повноважень Верховної Ради України як законодавчого органу висвітлена в Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002. Так, Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів (абз.3 п.2 Рішення №17-рп/2002).

У Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів (абз.2-3 пп.4.2 Рішення №19-рп/2011).

З урахуванням наведених норм та правових позицій Конституційного Суду України, при прийнятті законів Верховна Рада України не здійснює владних управлінських функцій, а реалізує свої повноваження щодо законодавчої діяльності.

Відтак, під час здійснення законодавчої функції парламент не перебуває у правовідносинах із позивачем, а отже останній не може оскаржити до суду діяння (рішення) парламенту, вчинені (прийняті) ним при здійсненні цієї функції.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправними діянь (бездіяльності) парламенту щодо прийняття законів (змін до законів), не передбачають жодного об'єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства.

За відсутності такого обов'язкового елементу як об'єкт судового захисту, відсутній і власне спір у публічно-правових відносинах, в розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, що унеможливлює прийняття такої позовної заяви адміністративним судом.

Крім того, суд зазначає таке.

Аналіз позовних вимог свідчить про те, що позивач має на меті спонукати парламент прийняти певні зміни до законодавчого акту.

Обравши такий спосіб захисту права (свободи, інтересу), позивач фактично має на меті реалізувати право законодавчої ініціативи в парламенті, яким він не наділений.

Відповідно до частини 1 статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

За відсутності між позивачем і Верховною Радою України правовідносин при здійсненні парламентом законодавчої функції, з огляду на відсутність об'єкту судового захисту та, як наслідок, відсутність публічно-правового спору між позивачем і парламентом, провадження у справі не може бути відкрите.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 22, 170, 241, 242, 243, 248, 256, 266, 295 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Копію даної ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення.

Роз'яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Суддя Р.Ф.Ханова