Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №826/12613/16

УХВАЛА

03 травня 2018 року

Київ

справа №826/12613/16

адміністративне провадження №К/9901/49320/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі за позовом Національного банку України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИЛ:

Національний банк України звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22 липня 2016 року ВП №51740816.

В обґрунтування позову зазначили, що всупереч вимог статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прострочив строк надіслання на адресу боржника (Національного банку України) постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 липня 2016 року ВП №51740816, фактично відправивши її поштою 27 липня 2016 року. За наведених обставин, позивач вважає таку постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставина щодо несвоєчасного надсилання державним виконавцем оскаржуваної постанови не спростовує правомірності її винесення. При цьому, у випадку несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржник (позивач) не був позбавлений права добровільного виконання рішення суду упродовж семиденного строку з дня отримання цієї постанови та міг подати заяву з питання прийняття державним виконавцем постанови про відкладення провадження виконавчих дій, чим позивач не скористався.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позов.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення строків направлення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень органу державної виконавчої служби, а рішення судів попередніх інстанцій, які оскаржуються, прийняті за особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі за позовом Національного банку України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

В.М.Шарапа