Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.07.2019 року у справі №826/19010/16

УХВАЛА

01 липня 2019 року

Київ

справа №826/19010/16

адміністративне провадження №К/9901/17653/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів - Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №826/19010/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна податкова інспекція Деснянського району Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа:

Державна податкова інспекція Деснянського району Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відмовлено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: недоплатою судового збору у розмірі 146грн. Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 22 квітня 2019 року позивачем направлено заяву, до якої долучено платіжне доручення від 15.05.2019 року №Р24А607773144А15155 про сплату судового збору у розмірі 149 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу повернуто апелянту в зв'язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не усунуто у встановлений судом строк, а з наданого платіжного доручення вбачається, що судовий збір у розмірі 149 грн. замість рахунку Шостого апеляційного адміністративного суду - 34312206081055 сплачений на інший рахунок, а саме - НОМЕР_1.

Вважаючи таке судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 оскаржила його в касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 21 травня 2019 року, суд виходив з того, що апелянтом не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не усунуто недоліки апеляційної скарги шляхом доплати судового збору за її подання.

Так, апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - ~law16~) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, з ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху вбачається, що суд чітко вказав реквізити за якими має бути доплачений судовий збір (рахунок отримувача - 34312206081055).

Натомість, на підтвердження доплати судового збору, скаржником надано платіжне доручення № 24А607773144А15155 від 15.05.2019 14:49 в якому, реквізити, а саме рахунок отримувача, дійсно зазначений відмінний від того, що вказаний в ухвалі суду апеляційної інстанції. Тому, при перевірці зарахування судового збору згідно з поданим платіжним дорученням до спеціального фонду Державного бюджету України судом апеляційної інстанції встановлено факт ненадходження коштів, оскільки скаржником невірно вказано у платіжному документі реквізити для сплати судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до того, що постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги є перешкодою в доступі до правосуддя і є очевидно необґрунтованими.

Однак, повернення апеляційним судом апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків, та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону, на повторне звернення до апеляційного суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення учасником справи.

Так, відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував положення ~law18~ та статті 169, 296, 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №826/19010/16.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська