Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2020 року у справі №9901/135/20

УХВАЛА

30 червня 2020 року

Київ

справа №9901/135/20

адміністративне провадження №П/9901/135/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді-доповідача Ж. М. Мельник-Томенко суддів Н. А. Данилевич, І. В. Дашутіна, А. В. Жука, Н. М. Мартинюк,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Позивачу надано 10 (десять) днів з моменту отримання указаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

22 червня 2020 року до Суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Так, позивач зазначає, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 червня 2019 року №356/ко-19 ОСОБА_1 визнано таким, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 768,75 балів та відповідає займаній посаді судді Господарського суду Харківської області.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 червня 2019 року №356/ко-19 у частині абзацу 3 резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням було прийнято з урахуванням висновку Громадської ради доброчесності від 18 березня 2019 року про, нібито, невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

Указує, що, оскільки за своєю правовою природою Висновок Громадської ради доброчесності від 18 березня 2019 року розрахований на одноразове застосування, то з часу прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України позивач уважав висновок Громадської ради доброчесності таким, що припинив на позивача свій вплив, оскільки викладені в ньому обставини спростовані під час співбесіди на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за результатами якого Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалила рішення про відповідність позивача займаній посаді судді Господарського суду Харківської області.

12 листопада 2019 року з засобів масової інформації позивачу стало відомо про лист, адресований Голові Верховного Суду ОСОБА_4 Старшим радником Програми розвитку комерційного права міністерства Торгівлі США ОСОБА_3, відповідно до якого судді, які отримали негативну оцінку Громадської ради доброчесності за критеріями добропорядності та професійної етики, не допускаються до участі у семінарі, який проводиться CLDP. У вказаному списку наявний і позивач.

Не погоджуючись із таким висновком Громадської ради доброчесності від 18 березня 2019 року, який вплинув на прийняття рішення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України від 03 червня 2019 року №356/ко-19, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Громадської ради доброчесності, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, у якому просив: повністю визнати протиправним та скасувати висновок про невідповідність судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності 18 березня 2019 року; визнати протиправним та скасувати рішення Громадської ради доброчесності, оформлене у вигляді протоколу засідання Громадської ради доброчесності від 18 березня 2019 року, в частині затвердження висновку про невідповідність судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики; зобов'язати Громадську раду доброчесності вилучити висновок про невідповідність судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності 18 березня 2019 року, з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та знищення з електронних ресурсів (сайту) Громадської ради доброчесності.

27 грудня 2019 року позивачем отримано повний текст рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 червня 2019 року №356/ко-19. Після його вивчення позивач дійшов висновку, що воно прийняте з урахуванням висновку Громадської ради доброчесності, але без оцінки судом обґрунтованості та законності рішення Громадської ради доброчесності, тому стверджувати або спростовувати порушення прав позивача рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на думку позивача, було неможливо.

22 квітня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю. Позивач переконує, що саме рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року дало йому підстави уважати, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 червня 2019 року №356/ко-19 у частині абзацу 3 резолютивної частини, яке, як випливає з рішення, прийняте на підставі протиправного висновку Громадської ради доброчесності від 18 березня 2019 року, порушує його права, свободи та охоронювані законом інтереси, оскільки має безпосереднє відношення до кар'єри судді Господарського суду Харківської області.

30 квітня 2020 року, після отримання повного тексту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 червня 2019 року №356/ко-19 в частині абзацу 3 резолютивної частини.

Перевіривши заяву позивача про поновлення строку звернення Суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Позивач зазначає, що 27 грудня 2019 року він отримав повний текст рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №356/ко-19 від 03 червня 2019 року. Його вивченням було установлено, що воно прийняте з урахуванням висновку Громадської ради доброчесності, але без оцінки судом обґрунтованості та законності рішення Громадської ради доброчесності, тому стверджувати або спростовувати порушення прав позивача рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на думку заявника, було неможливо.

Так, як зазначалось позивачем, йому було оголошено вступну та резолютивну частину рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 червня 2019 року. За змістом оскаржуваної частини рішення ВККС від 03 червня 2019 року, воно набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до пункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону. Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення (у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України).

За змістом частини 3 та 5 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частини 3 та 5 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав об'єктивну можливість знати про факт своєї незгоди із резолютивною частиною у момент її проголошення.

Суд ураховує, що відповідно до пункту 4.13.9 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено за відповідним зверненням такої особи.

Однак, скаржником не указано про об'єктивну неможливість звернення до відповідача про отримання тексту рішення з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, що, з огляду на наведене, могло б свідчити про його намір відновити свої порушені права.

Колегія суддів звертає увагу, що обставини, на які позивач послався як на підставу для поновлення строку, а саме рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року, колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки відповідно до процесуального закону вони не змінюють початку перебігу строку та не є обставинами для вирішення питання обчислення строків, оскільки стосуються обставин предмета позову.

Таким чином, позивачем не надано до суду доказів існування поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду із даним позовом як з моменту проголошення оскаржуваного рішення, так і з моменту отримання його копії.

При вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до Суду із позовом Суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Враховуючи зазначене, доводи заяви про поновлення строку звернення до суду із позовом є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку, що має наслідком повернення позовної заяви.

Відповідно до частини 5 та 8 статті 169 КАС України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду із позовом ОСОБА_1.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачеві.

Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

Ж. М. Мельник-Томенко Н. А. Данилевич

І. В. Дашутін

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Судді Верховного Суду