РІШЕННЯ
іменем україни
19 березня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О., суддів:Дем'яносова М.В., Наумчука М.І., Мартинюка В.І.,Остапчука Д.О.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 19 листопада 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2011 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі державного підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») до ОСОБА_6, в якому просив стягнути з відповідача шкоду, завдану державі в розмірі 19 750 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, під час виконання ним своїх службових обов'язків завдано державі матеріальні збитки, вина якого підтверджується вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2012 року.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 19 листопада 2013 року, позовні вимоги заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» шкоду в сумі 19 750 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить вказані судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що винними діями відповідача завдано державі шкоду, що встановлено під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та на підставі ст. 1166 ЦК України стягнув у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.
Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна виходячи з наступного.
Судами встановлено, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2012 року, ОСОБА_6 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_6 від відбуття основного покарання з випробуванням строком на один рік, зобов'язавши засудженого відповідно до п. п. 2, 3 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи. За ч. 2 ст. 366 КК України призначено покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік. Відповідно до ч. 5 ст. 74, ч. 1 п. З ст. 49 КК України звільнено засудженого від відбування призначених за ч. 2 ст. 366 КК України покарань у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
В ході розгляду кримінальної справи судом встановлено, що внаслідок зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_6 при укладенні та виконанні договору № 26/07 від 16 липня 2004 року з TOB «Пронта Сервіс», договорів № 41/08 та №68/08 від 12 серпня 2004 року з підприємством «Укрінвопромінвест», та внаслідок складання і видачі ОСОБА_6 завідомо неправдивих офіційних документів, ДП «Черкаський облавтодор» зазнало матеріальних збитків на суму 19 750 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання, а також коли шкоди завдано, діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 року зазначено, що відповідно до ст. 130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.
Вірно встановивши обставини справи та характер спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій зауваживши, що відповідач засуджений за скоєний злочин, як керівник підприємства, якому завдана матеріальна шкода залишили поза увагою, що матеріальна відповідальність службовців за шкоду, заподіяну злочином підприємству, установі, організації, з якими вони перебували у трудових відносинах, визначається згідно зі статтями 130-138 КЗпП України.
Відповідно до ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Оскільки судами правильно встановлено фактичні обставини справи, але неправильно застосовано норму матеріального права, касаційну скаргу ОСОБА_6 необхідно задовольнити частково, судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди необхідно змінити в частині правового обґрунтування.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах,
в и р і ш и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 19 листопада 2013 року змінити.
Позов заступника прокурора Черкаської області задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» матеріальну шкоду в сумі 19 750 000 грн.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: М.В. Дем'яносов В.І. Мартинюк М.І. Наумчук Д.О. Остапчук