Історія справи

Постанова ВСУ від 27.01.2026 року у справі №914/1122/24
Постанова КГС ВП від 11.03.2025 року у справі №914/1122/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/1122/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі

за позовом Demeter-Felderzeugnisse GmbH

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів»

про стягнення заборгованості в розмірі 75 600 Євро.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Маршук Ю. С., та відповідача - Жбадинський В. О.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень та розгляд справи судами попередніх інстанцій

1.1. У квітні 2024 року Demeter-Felderzeugnisse GmbH (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» (далі - ТОВ «Агро Радехів» та/або відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 75 600 Євро.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами укладено в спрощеній формі договір поставки гороху органічного, урожаю 2019 року. Укладення договору поставки, за твердженнями позивача, було здійснено шляхом надсилання ТОВ «Агро Радехів» на електронну пошту Demeter-Felderzeugnisse.de Проформи-рахунку від 11.12.2020 № AR-1112. Прийняття пропозиції зі сторони Demeter-Felderzeugnisse GmbH підтверджено фактом оплати авансу відповідачу у розмірі 75 600,00 Євро. Водночас відповідачем не було поставлено зазначений товар, у зв`язку з чим у ТОВ «Агро Радехів» існує заборгованість перед позивачем у розмірі сплаченого авансу.

1.3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

1.4. Надалі з метою з`ясування всіх обставин справи місцевий господарський суд ухвалою від 09.09.2024 задовольнив клопотання позивача та відповідача про витребування доказів і витребував у Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - Банк та/або АТ «Сенс Банк») документи, на підставі яких на банківський рахунок ТОВ «Агро Радехів» було зараховано грошові кошти від позивача в сумі 75 600,00 Євро.

1.5. На виконання вимог зазначеної ухвали суду Банком було надано: Проформу-рахунок від 11.12.2020 № AR-1112 та контракт від 11.12.2020 № AR-111220.

1.6. 02.10.2024 у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що Demeter Felderzeugnisse GmbH у позовній заяві не посилався на контракт від 11.12.2020 № AR-111220, оскільки на момент подання позову ТОВ «Агро Радехів» не надало підписаного екземпляра контракту від 11.12.2020 № AR-111220 з обох сторін. Відсутність відповідного документального підтвердження договору виключало можливість його правомірного використання як доказової бази у судовому процесі. Проте оскільки АТ «Сенс Банк» надало суду підписаний обома сторонами контракт від 11.12.2020 № AR-111220, це дозволяє вважати його належним і допустимим доказом на підтвердження договірних зобов`язань між сторонами. З урахуванням наявності підписаного контракту від 11.12.2020 № AR-111220, Demeter-Felderzeugnisse GmbH може посилатися на нього, як на доказову базу для обґрунтування своїх позовних вимог.

1.7. 08.11.2024 представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву (вх. № 27071/24) про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначивши, що позивач фактично змінив підставу позову: у позовній заяві було покликання на існування між сторонами зобов`язань із поставки на підставі проформи-рахунку від 11.12.2020 № АR-1112, а у відповіді на відзив позивач підставою позовних вимог зазначає контракт від 11.12.2020 №, який, на його думку, не виконаний відповідачем. Водночас у пунктах 9.1, 9.2 контракту від 11.12.2020 №передбачено, що сторони вживають всіх заходів для вирішення спорів, які можуть виникнути щодо цього контракту, шляхом переговорів. У випадку, коли сторони не дійдуть згоди, всі спірні питання будуть вирішуватися згідно із законодавством України у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України в м. Києві відповідно до його регламенту. При цьому відповідач зауважив, що у нього були відсутні правові підстави для подання заяви раніше, а саме до подання відзиву на позовну заяву, оскільки лише після подання відповіді на відзив позивач визначив контракт від 11.12.2020 №як підставу позову.

1.8. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 у справі № 914/1122/24, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

1.9. Постановою Верховного Суду від 11.03.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 914/1122/24 скасовано, а справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Суд касаційної інстанції вказав, що заява про залишення позову без розгляду від 08.11.2024 подана відповідачем поза межами строку, встановленого законом на її подання, а саме після подання відповідачем першої заяви щодо суті спору, якою у цій справі є відзив на позовну заяву від 01.08.2024. При цьому клопотання про поновлення строку на її подання така заява не містить, а тому суди попередніх інстанцій, враховуючи положення статей 118 119 ГПК України, мали залишити таку заяву без розгляду.

1.10. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2025 розгляд справи № 914/1122/24 продовжено.

1.11. 29.04.2025 (вх. суду № 11216/25 від 30.04.2025) представник відповідача подав до суду першої інстанції клопотання, у якому просив поновити ТОВ «Агро Радехів» процесуальний строк на подання заяви про залишення позову без розгляду, а позовну заяву Demeter-Felderzeugnisse GmbH до ТОВ «Агро Радехів» про стягнення заборгованості у межах судової справи № 914/1122/24 - залишити без розгляду.

Обґрунтовуючи подане клопотання, заявник зазначив про чинність і виконуваність контракту від 11.12.2020 № AR-111220 та арбітражного застереження, що міститься у цьому контракті, тому, на його думку, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України. Також відповідач вказав, що був позбавлений можливості подати заяву про залишення позову без розгляду до першої заяви по суті спору у зв`язку з тим, що позивач лише у відповіді на відзив зазначив наведений контракт від 11.12.2020 № AR-111220 як підставу стягнення з ТОВ «Агро Радехів» заборгованості.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 у справі № 914/1122/24 (суддя Горецька З. В.) поновлено ТОВ «Агро Радехів» процесуальний строк на подання заяви про залишення позову Demeter-Felderzeugnisse GmbH без розгляду. Позовну заяву Demeter - Felderzeugnisse GmbH до ТОВ «Агро Радехів» про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

2.2. Поновлюючи процесуальний строк для подання відповідачем заяви про залишення позову без розгляду та задовольняючи таке клопотання відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що з першою заявою по суті спору відповідач був позбавлений можливості подати заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку з існуванням між сторонами домовленості про передачу спору на вирішення арбітражу, що виникає з контракту від 11.12.2020 № AR-1112, оскільки позивач лише у відповіді на відзив зазначив факт невиконання контракту як підставу стягнення з ТОВ «Агро Радехів» заборгованості.

Місцевий господарський суд також звернув увагу на те, що чинність та виконуваність контракту від 11.12.2020 № AR-111220 були встановлені безпосередньо під час розгляду справи № 914/1122/24.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 (Бонк Т. Б. - головуючий, судді: Бойко С. М., Якімець Г. Г.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 у справі № 914/1122/24 скасовано, а матеріали справи направлено для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

2.4. Постанова арґументована тим, що, в копії проформи-рахунку від 11.12.2020 № AR-1112, сформованої відповідачем та доданої до позовної заяви, підставою для його формування вказано саме контракт від 11.12.2020 № АR-111220, що спростовує доводи відповідача в частині підстав для поновлення строку на подання заперечень проти вирішення спору в господарському суді. Оскільки жодних інших підстав для поновлення строку на подання заяви про залишення позову без розгляду відповідач не навів, апеляційний господарський суд вказав, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду позовну заяву в цій справі в порядку пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Подання первісного клопотання про залишення позову без розгляду без клопотання про поновлення строку на його подання і надалі скасування Верховним Судом відповідної ухвали не є об`єктивною причиною та безумовною підставою для поновлення відповідачу строку на подання заяви про залишення позову без розгляду.

Крім цього, суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що обмін листами чи електронними повідомленнями, які чітко фіксують намір сторін погодити арбітражну угоду, не відбувся. Проте суд попередньої інстанції всупереч висновкам, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 910/9841/20, обмежився лише оцінкою підстав для поновлення відповідачеві строку на подання заяви про залишення позову без розгляду та не досліджував питання щодо дійсності / недійсності, втрати / не втрати чинності або можливості / неможливості бути виконаним арбітражного застереження.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № 914/1122/24, ТОВ «Агро Радехів» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 - залишити в силі. Вирішити питання розподілу судових витрат.

3.2. ТОВ «Агро Радехів» вказує, що:

- висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування положень статей 118, 119, пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України не узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.03.2025 у справі № 914/1122/24, від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 14.04.2025 у справі № 904/2796/22, від 12.12.2024 у справі № 907/439/22, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 18.01.2024 у справі № 520/10732/21, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 14.04.2025 у справі № 904/2796/22, від 12.12.2024 у справі № 907/439/22 від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18;

- висновки суду апеляційної інстанції про те, що чинне законодавство не позбавляє можливості розглянути спір у господарському суді, не відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, сформульованим у постановах від 11.03.2025 у справі № 914/1122/24, від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 14.04.2025 у справі № 904/2796/22, від 12.12.2024 у справі № 907/439/22, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 18.01.2024 у справі № 520/10732/21, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 14.04.2025 у справі № 904/2796/22, від 12.12.2024 у справі № 907/439/22, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18.

Крім цього, скаржник вказує, що судом проігноровано питання дійсності, чинності та виконуваності арбітражного застереження, що стало наслідком незастосування судом апеляційної інстанції норм частини третьої статті 22 ГПК України, частини другої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», статей 153 204 207 Цивільного кодексу України та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, від 04.10.2018 у справі № 910/8961/17, від 30.09.2020 у справі № 873/64/20, від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, від 22.02.2022 у справі № 296/8719/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 26.10. 2022 у справі № 227/3760/19, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22, від 03.03.2020 у справі № 920/241/19, від 24.09.2020 у справі № 824/198/19, від 27.03.2019 у справі № 756/618/14-ц та від 16.01.2020 у справі № 908/2743/18.

У контексті наведених доводів скаржник вказує, що оскільки до подання відповіді на відзив позивач не обґрунтовував позовні вимоги контрактом від 11.12.2020 № АR-111220, а, навпаки, заявляв про позадоговірні зобов`язання, відповідна заява про залишення позову без розгляду не була подана відповідачем до подання відзиву, тобто не у строк, встановлений пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України. Пізніше, відповідач виконав свій процесуальний обов`язок та подав заяву про поновлення пропущеного строку на вчинення процесуальної дії, передбаченої статтями 118 119 ГПК України.

3.3. Demeter-Felderzeugnisse GmbH у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У частині четвертій статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.3. Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова апеляційного господарського суду, котрою скасовано ухвалу суду першої інстанції про поновлення відповідачу строку на подання клопотання про залишення позову без розгляду та залишено позов без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Так, у пункті 6 частини другої статті 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, крім іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Отже, пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і є таким, що породжує відповідні правові наслідки.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2024 у справі № 910/12561/23.

При цьому питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 9/41.

У контексті спірних правовідносин варто звернути увагу на те, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто національний суд у разі надходження позову у правовідносинах з арбітражним застереженням надає оцінку такому застереженню, якщо від будь-якої сторони не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, і лише після визначення питання щодо дійсності / недійсності, втрати / невтрати чинності або можливості/не можливості бути виконаним третейського застереження приймає рішення про залишення позову без розгляду і направлення сторін до арбітражу або розгляд справи по суті, відповідно до встановлених ним обставин (див. постанову Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 910/9841/20).

Разом із цим, як убачається з матеріалів справи та установлено апеляційним господарським судом, 29.04.2024 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.

06.05.2024 судом першої інстанції відкрито провадження, надано відповідачу строк на подання відзиву 15 днів з дня отримання ухвали.

01.08.2024 відповідач подав відзив із клопотанням про поновлення строку на його подання.

30.04.2025 відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про залишення позову без розгляду. При цьому у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував, що взяв до уваги висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 11.03.2025 у цій справі, якою було скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 914/1122/24 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, а справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області

Суд першої інстанції при постановленні ухвали про задоволення клопотання про поновлення строку на подання заяви про залишення без розгляду та залишення позову без розгляду виходив із того, що з першою заявою по суті спору відповідач був позбавлений можливості подати заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку з існуванням між сторонами домовленості про передачу спору, що виникає з контракту від 11.12.2020 № AR-1112, оскільки позивач лише у відповіді на відзив зазначив факт невиконання контракту як підставу стягнення з ТОВ «Агро Радехів» заборгованості.

Проте апеляційний господарський суд акцентував увагу на тому, що в копії проформи-рахунку від 11.12.2020 № AR-1112, сформованої відповідачем та доданої до позовної заяви, підставою для його формування вказано саме контракт від 11.12.2020 № АR-111220, на що також звернув увагу Верховний Суд у постанові від 11.03.2025 у цій справі, що у свою чергу спростовує відповідні висновки місцевого господарського суду стосовно об`єктивності та обґрунтованості наведених відповідачем обставин для поновлення процесуального строку.

Крім цього, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, подання первісного клопотання про залишення позову без розгляду без клопотання про поновлення строку на його подання і надалі скасування Верховним Судом відповідної ухвали не є об`єктивною причиною та безумовною підставою для поновлення відповідачу строку на подання заяви про залишення позову без розгляду.

Апеляційним господарським судом також доцільно зауважено, що жодних інших підстав для поновлення строку на подання заяви про залишення позову без розгляду відповідач не навів, а тому висновки апеляційного господарського суду стосовно того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення клопотання ТОВ «Агро Радехів» про поновлення строку на подання заяви про залишення позову без розгляду, є правомірними.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що висновки апеляційного господарського суду не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування статей 118, 119, пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, викладеними у постановах від 11.03.2025 у справі № 914/1122/24, від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 14.04.2025 у справі № 904/2796/22, від 12.12.2024 у справі № 907/439/22, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 18.01.2024 у справі № 520/10732/21, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 14.04.2025 у справі № 904/2796/22, від 12.12.2024 у справі № 907/439/22, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 11.03.2025 у справі № 914/1122/24, від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 14.04.2025 у справі № 904/2796/22, від 12.12.2024 у справі № 907/439/22, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 18.01.2024 у справі № 520/10732/21, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, від 14.04.2025 у справі № 904/2796/22, від 12.12.2024 у справі № 907/439/22, від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, із якими пов`язується питання поновлення строку на подання заперечень проти вирішення спору в господарському суді, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

Доводи скаржника щодо ігнорування апеляційним господарський судом питання дійсності, чинності та виконуваності арбітражного застереження, що стало наслідком незастосування судом апеляційної інстанції частини третьої статті 22 ГПК України, частини другої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», статей 153 204 207 ЦК України та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, від 04.10.2018 у справі № 910/8961/17, від 30.09.2020 у справі № 873/64/20, від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, від 22.02.2022 у справі № 296/8719/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22, від 03.03.2020 у справі № 920/241/19, від 24.09.2020 у справі № 824/198/19, від 27.03.2019 у справі № 756/618/14-ц та від 16.01.2020 у справі № 908/2743/18, колегію суддів також відхиляються, оскільки апеляційний господарський суд цілком доцільно зауважив, що місцевий господарський суд всупереч висновкам, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 910/9841/20, обмежився лише оцінкою підстав для поновлення відповідачеві строку на подання заяви про залишення позову без розгляду та не досліджував питання щодо дійсності / недійсності, втрати / не втрати чинності або можливості / неможливості бути виконаним арбітражного застереження, що також слугувало підставою для скасування відповідної ухвали місцевого господарського суду.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з справ людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пункті 29 рішення від 26.07.2007 у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, наголосив, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до нівелювання вимог процесуального законодавства.

Суд акцентує увагу на тому, що, надаючи оцінку клопотанню скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку та залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції керувався принципом верховенства права, принципом рівності сторін судового провадження, а тому відсутні підстави вважати, що суд не проявив надмірну гнучкість, що могло призвести до нівелювання процедурних вимог, встановлених статтями 174, 260 та частиною першою статті 119 ГПК України щодо необхідності доведення суду наявності об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню до суду, які до того ж повинні бути підтверджені належними доказами.

Судом також відхиляються викладені у касаційній скарзі доводи скаржника щодо проявленого судом апеляційної інстанції надмірного формалізму, який у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції, враховуючи те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

До того ж така позиція Конституційного Суду України узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, у якій наголошено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява № 45783/05).

Як зазначалося вище, згідно з положеннями пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України залишення позову без розгляду на підставі цієї норми реалізується лише у випадку, якщо від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді. Положення цієї процесуальної норми наділяють виключно відповідача правом на подання такої заяви; реалізація цього права відбувається лише за власною волею відповідача.

З урахуванням статті 55 Конституції України, а також встановлених судом обставин щодо подання відповідачем заяви про залишення позову без розгляду поза межами встановленого законом строку апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що чинне законодавство України не позбавляє сторони права на вирішення спору саме господарським судом навіть за наявності третейського застереження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

На підставі викладеного, беручи до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 11.03.2025 у цій справі, враховуючи те, що в копії проформи-рахунку від 11.12.2020 № AR-1112, сформованої відповідачем та доданої до позовної заяви, підставою для його формування вказано саме контракт від 11.12.2020 № АR-111220, що спростовує доводи відповідача в частині підстав для поновлення строку на подання заперечень проти вирішення спору в господарському суді, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду позовну заяву в цій справі в порядку пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Таким чином, Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги постанову суду апеляційної інстанції, не встановив порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник.

Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» й у справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що позивачу та відповідачу надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. З огляду на викладене Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційних скарг і на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

5.2. Взявши до уваги наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № 914/1122/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ