Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_10 звернулася з позовом до управління ПФУ, в якому просила:

- визнати незаконними дії управління ПФУ щодо перерахунку їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника за нормами Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) з 1 жовтня 2012 року;

- зобов'язати управління ПФУ провести їй перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 1 жовтня 2012 року відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_11 і сплатити заборгованість, яка утворилась з вини управління ПФУ.

У жовтні 2012 року ОСОБА_10 уточнила позовні вимоги та просила визнати неправомірним рішення управління ПФУ від 6 жовтня 2012 року № 128411 щодо перерахунку пенсії за нормами Закону № 1788-ХІІ з 1 жовтня 2012 року та зобов'язати провести перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 1 жовтня 2012 року відповідно до вимог Закону № 1058-ІV в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_11 і сплатити заборгованість, яка утворилася з вини відповідача.

На обґрунтування позову ОСОБА_10 послалася на те, що управління ПФУ протиправно зробило перерахунок пенсії за нормами Закону № 1788-ХІІ, оскільки це суперечить нормам статті 37 та пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Суди встановили, що ОСОБА_10 15 січня 2002 року звернулась із заявою до управління ПФУ про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника. З 15 січня 2002 року їй призначена пенсія відповідно до вимог Закону № 1788-ХІІ.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-ІV, згідно з яким їй проведено перерахунок пенсії.

ОСОБА_10 звернулась до Селидівського міського суду Донецької області з позовом до управління ПФУ про зобов'язання призначити їй допомогу як члену сім'ї шахтаря, який помер від нещасного випадку на виробництві, з 4 квітня 2011 року, оскільки її чоловік загинув в результаті нещасного випадку 12 серпня 1990 року під час виконання трудових обов'язків на шахті «Селидівська».

Селидівський міський суд Донецької області постановою від 9 грудня 2011 року позов ОСОБА_10 задовольнив: зобов'язав управління ПФУ поновити виплату щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника згідно з вимогами частини першої статті 7 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».

При проведенні перерахунку пенсії згідно з наведеним вище рішенням суду управління ПФУ призначило ОСОБА_10 з 1 жовтня 2012 року пенсію відповідно до вимог статті 44 Закону № 1788-ХІІ.

Селидівський міський суд Донецької області постановою від 11 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року, позов ОСОБА_10 задовольнив: зобов'язав управління ПФУ провести перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону № 1058-IV в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника з 1 жовтня 2012 року.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України норм статей 9, 37, абзаців першого, другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

На обґрунтування заяви додало копії постанов Вищого адміністративного суду України від 23 травня та 17 жовтня 2013 року у справах К/9991/45587/11, К/9991/61597/12 відповідно, які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2013 року у справі К/9991/45587/11 скасована постановою Верховного Суду України 15 липня 2014 року (справа № 21-263а14), справу направлено на новий розгляд.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року у справі К/9991/61597/12, наданій заявником на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, дійшов висновку, що призначення позивачу пенсії в розмірі 30 % заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних, не суперечить вимогам Закону № 1058-ІV, оскільки цим Законом не визначено розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 36, 37, 38, абзаців першого, другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, положень Закону № 1788-ХІІ, і, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-67а14), 15 липня 2014 року (справа № 21-263а14), 16 вересня 2014 року (справи №№ 21-309а14, 21-351а14), 14 жовтня 2014 року (справа № 21-445а14) вказав, що статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій цієї статті зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 37 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.

Разом з тим згідно з частиною восьмою статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV). Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону № 1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Тобто вказана норма містить посилання на законодавство про пенсійне забезпечення, оскільки, як визначено абзацом сьомим частини другої статті 5 Закону № 1058-IV, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Абзацом першим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який прийнятий пізніше Закону № 1788-XII, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Цим абзацом було доповнено вказаний пункт згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, враховуючи, що Закон № 1058-IV, який прийнятий останнім у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується Закон № 1788пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, підлягає Закон № 1058-IV.

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, абзацом другим частини першої статті 36 Закону № 1058відповідно до якого батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що призначення і виплата пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині має здійснюватись відповідно до вимог Закону № 1058

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький