Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_10,

представників відповідача - Ліходій О.О., Пантелейчук Л.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання рішення незаконним, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до ВРЮ, в якому просив: визнати рішення ВРЮ про відмову у внесенні Президентові України подання від 17 вересня 2015 року № 517/0/15-15 про призначення ОСОБА_10 на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області (далі - Рішення, Подання відповідно) незаконним; визнати дії ВРЮ про відмову у внесенні Президентові України Подання протиправними; зобов'язати ВРЮ внести Подання Президентові України.

На обґрунтування позову послався на незаконність Рішення, оскільки підстав для відмови у внесенні Подання не було, а негативна рецензія на реферат на тему «Злочин, його види та стадії», у якій, зокрема, зазначено, що автор при написанні роботи використав тексти з різних видань без посилань на джерела, видаючи висновки авторів статей та робіт за свої власні, не може бути підставою для відмови у внесенні Подання.

Суд установив, що 5 квітня 2012 року позивач звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, оголошеному рішенням ВККС від 28 березня 2012 року, та подав документи, передбачені статтею 67 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI).

Рішенням ВККС від 30 травня 2012 року № 182/пп-12 позивач допущений до добору кандидатів на посаду судді вперше та до складання анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права.

5 червня 2012 року позивач пройшов анонімне тестування (іспит) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права, за результатами тестування набрав 69 балів і згідно з рішенням ВККС від 4 липня 2012 року № 196/пп-12 був допущений до складання кваліфікаційного іспиту.

11, 19 та 20 вересня 2012 року ОСОБА_10 складав кваліфікаційний іспит, за його результатами набрав 68 балів і згідно з рішенням ВККС від 12 листопада 2012 року № 1597/пп-12 визнаний таким, що склав кваліфікаційний іспит та зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів. За результатами тестування позивач набрав 36 балів, що становило середній результат, а за результатами письмового кваліфікаційного іспиту (19 та 20 вересня 2012 року) позивач отримав 32 бали із 40 можливих, що становило високий результат у порівнянні з іншими кандидатами.

Рішенням ВККС від 23 грудня 2013 року № 1129/пп-13 визначений рейтинг кандидатів на посаду судді вперше, згідно з яким позивач займав у ньому 38 місце.

Рішенням від 18 листопада 2013 року № 491пп-13 ВККС оголосила конкурс на заміщення 81 вакантної посади судді у місцевих судах загальної юрисдикції серед кандидатів на посаду судді вперше, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад судді, в тому числі конкурс на заміщення однієї вакантної посади судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

19 грудня 2013 року ОСОБА_10 подав до комісії заяву про участь у конкурсі на заміщення вакантної посади судді зазначеного суду.

За результатами розгляду його заяви відповідно до критеріїв конкурсного добору, передбачених статтею 71 Закону № 2453-VI (у редакції 2010 року), рішенням ВККС від 23 грудня 2013 року № 1126/пп13 ОСОБА_10 визначений переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Рішенням від 2 квітня 2014 року ВККС рекомендувала ОСОБА_10 для призначення на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

На підставі статей 66, 71, 91 Закону № 2453-VI у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), ВККС відповідно до рішення від 2 квітня 2014 року № 73/пп-14 внесла рекомендацію ВРЮ від 9 квітня 2014 року про призначення ОСОБА_10 на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Під час проведення перевірки матеріалів відносно ОСОБА_10 член ВРЮ не виявила порушень порядку призначення на посаду судді вперше, встановленого Законом № 2453-VI та внесла пропозицію внести Подання. Водночас у своєму висновку член ВРЮ зауважила, що у матеріалах стосовно кандидата на посаду судді ОСОБА_10 міститься реферат на тему «Злочин, його види та стадії», поданий ним безпосередньо до ВРЮ, на який член ВРЮ надав негативну рецензію. Так, рецензент звернув увагу на те, що автор при написанні роботи запозичив тексти з різних видань без жодних посилань на джерела, видаючи висновки авторів статей та робіт за свої власні.

Секція ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад на засіданні 8 серпня 2015 року, розглянувши матеріали відносно ОСОБА_10, дійшла висновку рекомендувати ВРЮ прийняти рішення щодо внесення Подання.

Водночас 17 вересня 2015 року ВРЮ прийняла Рішення. Підставою для його прийняття було ненабрання необхідної кількості голосів членів ВРЮ (14 або більше), передбаченої положеннями статті 29 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР), при розгляді питання про внесення Подання.

Вищий адміністративний суд України постановою від 11 січня 2016 року позов ОСОБА_10 задовольнив частково: визнав протиправним та скасував Рішення та зобов'язав ВРЮ розглянути матеріали стосовно ОСОБА_10 про внесення Подання. У решті заявлених позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги частково, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що при прийнятті Рішення ВРЮ не мала законних підстав досліджувати реферат та рецензію на нього, посилатися на них у Рішенні, що призвело до порушення норм чинного законодавства, а також порушення прав позивача. Суд дійшов висновку про те, що Рішення прийняте ВРЮ в межах наданих повноважень, однак з порушенням норм чинного законодавства, тому Рішення підлягає скасуванню як протиправне. Щодо позовних вимог про зобов'язання ВРЮ внести Подання суд дійшов висновку про те, що це питання відноситься до дискреційних повноважень ВРЮ, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити з зобов'язанням відповідача розглянути матеріали стосовно ОСОБА_10

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2016 року, відповідач звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та законами України.

Статтею 131 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_539/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> встановлено, що до відання ВРЮ належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Повноваження ВРЮ регламентуються Законом № 22/98-ВР.

Згідно зі статтею 3 цього Закону ВРЮ надані повноваження, зокрема вносити подання Президенту України про призначення суддів на посади вперше.

Відповідно до статті 24 зазначеного Закону засідання ВРЮ вважається правомочним, якщо на ньому присутні більшість членів ВРЮ від її конституційного складу. Рішення приймається більшістю від конституційного складу ВРЮ, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Закону № 22/98-ВР у разі встановлення порушень порядку, які призвели або могли призвести до неправильних результатів добору, ВРЮ приймає вмотивоване рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата (кандидатів) на посаду судді.

Суд установив, що член ВРЮ при проведенні відповідної перевірки не виявив порушень порядку призначення на посаду судді та вніс пропозицію про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_10 на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області. Аналогічного висновку дійшла секція ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад.

Згідно з частиною першою статті 29 Закону № 22/98-ВР (у редакції, чинній на час прийняття Рішення) призначення на посаду судді вперше здійснюється Президентом України на підставі подання ВРЮ. Частина шоста наведеної статті встановлює, що пропозиція про внесення подання Президентові України щодо призначення на посаду судді вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менше 14 членів ВРЮ. В інших випадках приймається рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата на посаду судді.

Як установив суд і вбачається зі змісту Рішення, ВРЮ не виявила порушень порядку призначення на посаду судді вперше, встановленого Законом № 2453-VI (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII), проте, відмовляючи у внесенні Президентові України Подання, посилається на наявність у матеріалах кандидата на посаду судді ОСОБА_10 реферату на тему «Злочин, його види та стадії», поданого відповідно до статті 29 Закону № 22/98-ВР (в редакції, що діяла на дату внесення рекомендації), на який надано негативну рецензію.

Вищий адміністративний суд України визнав такі посилання відповідача необґрунтованими і такими, що не відповідають чинному на час прийняття Рішення законодавству, виходячи з такого.

Частиною другою статті 29 Закону № 22/98-ВР (чинної на час подання рекомендації ВККС) було передбачено подання документів, зокрема примірника реферату з питань правознавства, підготовленого кандидатом на посаду судді, та рецензії на цей реферат, яким, разом з іншими матеріалами щодо кандидата на посаду судді, повинна надаватися відповідна оцінка при прийнятті рішення ВРЮ. Про що зазначалося і в Регламенті ВРЮ, затвердженому рішенням ВРЮ від 4 жовтня 2010 року.

Водночас на час прийняття Рішення діяла редакція статті 29 Закону № 22/98-ВР зі змінами, внесеними Законом № 192-VIII, відповідно до якої ВРЮ приймає рішення щодо внесення подання про призначення на посаду судді вперше на підставі розгляду рекомендації ВККС, до якої обов'язково додається особова справа кандидата на посаду судді вперше та будь-які інші матеріали, які дають змогу перевірити дотримання передбаченого Законом № 2453-VI порядку призначення на посаду судді вперше. У разі необхідності ВРЮ має право отримувати такі матеріали від ВККС, робити запити до будь-яких підприємств, установ та організацій з метою перевірки відповідної інформації.

Отже, наведена норма права не передбачає подання реферату та рецензії на нього до особової справи кандидата на посаду судді. Не містить вказаних положень і Регламент, затверджений рішенням ВРЮ від 30 липня 2015 року, який діяв на час прийняття Рішення.

На підставі аналізу наведених норм права, які діяли на час прийняття Рішення, Вищий адміністративний суд України дійшов правильного висновку про те, що ВРЮ приймає рішення щодо внесення подання про призначення на посаду судді вперше на підставі розгляду рекомендації ВККС, особової справи кандидата на посаду судді вперше та будь-яких інших матеріалів, які дають змогу перевірити дотримання передбаченого Законом № 2453-VI порядку призначення на посаду судді вперше, які не передбачали наявність реферату та рецензії на нього, що в судовому засіданні підтвердив представник відповідача.

Разом з тим згідно з наданою відповідачем копією витягу з протоколу № 10 засідання ВРЮ від 17 вересня 2015 року при розгляді матеріалів щодо кандидата на посаду судді ОСОБА_10 з'ясовувалися лише питання щодо підготовленого позивачем реферату та відповідальності за порушення авторського права, тобто при прийнятті Рішення відповідач на порушення вимог статті 29 Закону № 22/98-ВР взяв до уваги реферат і рецензію на нього, які не передбачені наведеною нормою Закону.

Виходячи з наведеного при прийнятті Рішення ВРЮ не мала законодавчих підстав досліджувати реферат та рецензію на нього, посилатися на них в Рішенні, що призвело до порушення норм чинного законодавства, а також порушення прав позивача.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України про те, що Рішення, прийняте ВРЮ в межах наданих повноважень, однак з порушенням норм чинного законодавства, підлягає скасуванню як протиправне з зобов'язанням відповідача розглянути матеріали стосовно ОСОБА_10, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Вищої ради юстиції відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко М.І. ГрицівП.В. Панталієнко О.А. КороткихІ.Л. Самсін О.В. Кривенда О.О. Терлецький