Історія справи

Постанова ВСУ від 09.04.2026 року у справі №905/772/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

cправа № 905/772/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду Донецької області

у складі судді Лейби М.О.

від 04.11.2025

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Хачатрян В.С., Гетьмана Р.А., Склярук О.І.

від 26.01.2026

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"

про стягнення 5 025 661,72 грн,

за участю представників:

від позивача: Грачов Є.О.,

від відповідача: Жукова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (далі - ПАТ "Донбасенерго") заборгованості в загальній сумі 5 025 661,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не належне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (ідентифікатор договору №0112-03015-ПД).

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі (ОСП), який згідно з положеннями пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" діє на підставі ліцензій, виданих НКРЕКП постановою від 17.07.2014 № 1012 "Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ДП НЕК "Укренерго", від 17.12.2021 №2624 "Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго".

Наказом Національної енергетичної компанії «Укренерго» №344 від 07.06.2024 відповідно до ст.634 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП ВІД 28.05.2024 №1036) затверджено умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

ПАТ «Донбасенерго» (користувач), енергетичний ідентифікаційний код (EIC) 24Х-PJSC-DOENE-K заявою-приєднанням надало згоду на приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 04.06.2019 №0112-03015, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.

НЕК «Укренерго» повідомленням (вих.№01/55693 від 25.10.2023) проінформувало про те, що ПАТ «Донбасенерго» приєднано до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - Договір).

Ідентифікатор Договору - №0112-03015-ПД.

Дата акцептування 01.01.2024.

З моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку, встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309 (із змінами), користувач набуває всіх прав та зобов`язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Кодексом системи передачі та чинним законодавством України.

Повідомлено, що договір про надання послуг з диспетчерського (оперативного-технологічного) управління від 04.06.2019 №0112-03015 припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту, зазначеній у цьому повідомленні про приєднання до договору від 01.01.2024 №0112-03015-ПД, а саме 31.12.2023 та продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли в період дії цього договору, заборгованості/переплати за цим договором з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що цей договір про надання послуг з диспетчерського (оперативного-технологчного) управління (далі договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633 634 641 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.

За цим договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи (ОЕС) України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (послуга). Послуга, яка надається за цим Договором згідно з державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код 35.12 (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.

Ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (пункт 3.1 договору).

Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (пункт 3.2. договору).

Згідно з пунктом 3.4. договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду (пункт 3.6 договору).

Згідно з пунктом 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяці, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуг (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Відповідно до п.3.8 договору користувач здійснює підписання актів передання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичних обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні ані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.

Відповідно до пункту 3.9 договору за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном виникнення (за цим Договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача.

У разі, якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг за цим Договором, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).

Відповідно до умов Договору ОСП зобов`язується своєчасно та професійно надавати послугу, а користувач своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (пункт 7.8. договору).

Згідно з положеннями п.8.4. договору наявність форс-мажору має бути підтверджена документами уповноваженого органу України.

Акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі (пункт 11.3 договору).

Рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб (пункт 11.6 договору).

Для забезпечення електронного документообігу сторони зобов`язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватися правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені (пункт 11.8 договору).

Сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, вважаються такими, що підписані цією Стороною (уповноваженою нею особою) (пункт 11.9 договору).

Цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (пункт 13.1 договору).

За доводами позивача у період з травня 2025 року по червень 2025 року НЕК «Укренерго» були надані відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується актами надання послуги: №ДУА-0016427 за травень 2025 року від 31.05.2025 на суму 2900922,34 грн та №ДУА-0017208 за червень 2025 року від 30.06.2025 на суму 2104342,50 грн.

Вказані акти надання послуг направлені відповідачу через систему електронного документообігу Аскод та підписані відповідачем (директор виконавчий Ларіонов О.В. та начальник відділу розрахунків послуг з користувачами системи Терещенко К.В.) електронним підписом, що підтверджується прінтскрінами з системи Аскод.

На оплату послуг за травень 2025 року позивачем виставлені рахунки від 14.05.2025 на суму 997627,57 грн, від 25.05.2025 на суму 880897,76 грн, від 05.06.2025 на суму 1021997,23 грн.

На оплату послуг за червень 2025 року позивачем виставлені рахунки від 14.06.2025 на суму 305780,84 грн, від 24.06.2025 на суму 925177,02 грн, від 05.07.2025 на суму 874619,18 грн.

Вказані рахунки направлені відповідачу в електронній формі з використанням сервісу та отримані ним, на підтвердження чого надано скріншот екрану монітора комп`ютера з відкритою вкладкою сервісу про доставлення актів та рахунків.

Позивач зазначив, що в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, внаслідок чого станом на 31.07.2025 заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 5005264,84 грн. Вказана заборгованість виникла за послуги, які були надані з травня 2025 року по червень 2025 року.

ПАТ «НЕК «Укренерго» надіслало (вих.№01/31998 від 22.05.2025) ПАТ «Донбасенерго» вимогу виконати свої договірні зобов`язання та розрахуватися за надані ПАТ «НЕК «Укренерго» послуги у строки, визначені договором. Проте відповіді на вимогу не отримано та заборгованість залишилася не сплаченою.

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання за договором в частині оплати послуг, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 5005264,84 грн та 3% річних в сумі 20396,88 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Донецької області рішенням від 04.11.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026, у справі №905/772/25, позов задовольнив частково. Стягнув з Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованість за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у сумі 5 005 264,84 грн, 3% річних у сумі 13 735,22 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 60 228,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Рішення судів мотивовані тим, що розрахунок за фактичний обсяг послуги наданої у розрахунковому періоді травень 2025 року повинен бути здійснений до 15.06.2025 року, у червні 2025 року до 15.07.2025 року. Враховуючи, що в порушення умов договору та приписів ст. 525 та ст. 526 ЦК України, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період травень-червень 2025 року не виконав, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 5 005 264,84 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк не виконав обов`язку з оплати наданих послуг, його дії є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив, тобто існують підстави для застосування відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України.

Суди провели перерахунок 3% річних за періоди: за зобов`язаннями травня 2025 року з 16.06.2025 року 31.07.2025 року на суму 2 900 922,34 грн, за зобов`язаннями червня 2025 року з 16.07.2025 року 31.07.2025 року на суму 2 104 342,50 грн, встановили, що розмір цих вимог становить 13 735,22 грн, у зв`язку з чим частково задовольнили позовні вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2025 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 905/772/25, у якій просило їх скасувати в частині незадоволення позову про стягнення 3 % річних в сумі 6 661,66 грн. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України позивач вказав на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.03.2025 у справі № 905/821/24, від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23, від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23 щодо застосування статей 254, 530 та 625 ЦК України у подібних спірних правовідносинах.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог НЕК «Укренерго» про стягнення 3% річних у розмірі 6 661,66 грн залишити без змін. Вважає, що висновки Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, були застосовані з урахуванням встановлених судами обставин у справі № 905/772/25. У справі № 905/772/25 судами попередніх інстанцій частково відмовлено в задоволенні позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» зі стягнення 3% річних з іншої підстави (не у зв`язку з припаданням кінцевої дати строку виконання зобов`язання з оплати на вихідний чи неробочий день), а у зв`язку з тим, що позивач здійснив нарахування 3% річних на суми вартості планових обсягів послуги, а не фактичних.

Вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що правомірним є розрахунок застосованої відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення виконання спірного грошового зобов`язання за фактичний обсяг наданих послуг у межах визначеного позивачем граничного періоду прострочення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підставою касаційного оскарження скаржником визначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов?язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

У справі № 905/772/25 спір виник у зв`язку зі здійсненням позивачем нарахувань 3% річних на планову вартість послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Рішення судів попередніх інстанцій в цій частині обґрунтовані тим, що згідно з наданим розрахунком позивач здійснює нарахування 3% річних за прострочення поетапної оплати планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду відповідно до виставлених рахунків та за прострочення оплати за фактичний обсяг наданих послуг. Однак, враховуючи, що і передбачені пунктом 3.5. договору подекадні оплати, і визначений пунктом 3.7. договору порядок оплати загальної суми за місяць на підставі актів у цілому опосередковують оплату фактично наданого обсягу послуг на умовах послідуючої оплати у межах одного і того ж самого періоду, їх одночасне застосування є неможливим, оскільки обидва пункти передбачають оплату фактично наданого обсягу послуг у межах одного й того ж періоду, що призвело б до подвійної оплати тих самих послуг (три подекадні платежі плюс один загальний місячний). Таким чином, за висновками судів попередніх інстанцій, правомірним та можливим для перевірки є розрахунок застосованої відповідальності на підстави ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення виконання спірного грошового зобов`язання за фактичний обсяг наданих послуг у межах визначеного позивачем граничного періоду прострочення.

Позивач у касаційній скарзі, в обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.03.2025 у справі № 905/821/24, від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23, від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23 щодо не застосування у подібних правовідносинах статті 254 ЦК України.

Однак, як вбачається з оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, при визначенні періоду нарахування заявлених 3% річних з урахуванням відповідних положень договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024, суди врахували висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 29.07.2025 у cправі № 905/959/24, що правила статті 254 ЦК України не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у договорі (стаття 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором.

Суд апеляційної інстанції також відхилив доводи позивача, обґрунтовані посиланням на постанову Верховного Суду від 30.09.2025 року у справі №927/1431/23, оскільки підстава для часткової відмови у стягнення 3% річних пов`язана не з тим, що кінцева дата строку припала на вихідний день, а у зв`язку зі здійсненням позивачем нарахувань 3% річних на планову вартість, правильність розрахунку якої не доведено позивачем та враховуючи суперечливість умов договору щодо оплати планової та фактичної вартості послуги за один розрахунковий період.

Отже, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій не було допущено іншого застосування норм статті 254 ЦК України ніж ті, про які зазначає позивач у касаційній скарзі. Як зазначив суду апеляційної інстанції у цій справі № 905/772/25 підстава для часткової відмови у стягнення 3% річних не пов`язана не з тим, що кінцева дата строку припала на вихідний день. Спір у цій справі № 905/772/25 виник з приводу здійсненням позивачем нарахувань 3% річних на планову вартість послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, правильність розрахунку якої не доведено позивачем та враховуючи суперечливість умов договору щодо оплати планової та фактичної вартості послуги за один розрахунковий період.

Касаційна скарга позивача заперечень щодо цих висновків судів попередніх інстанцій не містить.

Натомість позивач у касаційній скарзі здійснив цитування окремих пунктів постанов Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 905/821/24, від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23, від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23, що стосуються застосування до спірних правовідносин статті 254 ЦК України.

Позивачем не викладено доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій в частині, які стали дійсною підставою для відмови в задоволенні позову, відповідно касаційна скарга позивача є необґрунтованою.

Наведені у касаційній скарзі позивача доводи не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, оскільки наведені позивачем обставини неврахування висновків Верховного Суду та неправильного застосування судами норм статті 254 ЦК України при вирішенні цього спору не підтвердилися.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 905/772/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй