Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКоротких О.А., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю представників: позивача - Пшеничного О.Л.,

відповідача - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фірма ЛААД» (далі - Товариство) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби України (далі - ОДПІ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) у посадових осіб ОДПІ щодо визнання в акті від 11 липня 2012 року № 2246/22-209/36007655 про результати виїзної позапланової перевірки Товариства щодо питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року у зв'язку із визнанням угод нікчемними

(далі - акт від 11 липня 2012 року) правочинів, укладених Товариством з ТОВ «Кремавтобуд», ТОВ «Євробудмаш», ТОВ «Торговий дім 2009», ТОВ «Євробудмаш», ТОВ «Конотопське підприємство хлібопродуктів», ТОВ «Формула-2012», з приватним підприємством «Актив-Центр-ЛТД», приватним підприємством (далі - ПП) «Нафта-Капітал», ПП «Лоні компані» та іншими контрагентами нікчемними, недійсними, фіктивними, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків;

- визнати протиправними дії посадових осіб ОДПІ, що полягають у внесенні до акта від 11 липня 2012 року безпідставних припущень щодо нікчемності, недійсності, фіктивності, порушення публічного порядку, суперечності інтересам держави та суспільства, удаваності правочинів, укладених Товариством з контрагентами (продавцями та покупцями) з метою ухилення від сплати податків, щодо документального непідтвердження права позивача на валові витрати, податковий кредит, що сформовані внаслідок відображення господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами, без дослідження та посилання на первинні бухгалтерські документи;

- зобов'язати ОДПІ анулювати інформацію про результати перевірки, оформленої актом від 11 липня 2012 року, внесену до баз даних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС та відновити показники податкової звітності позивача, відображені за результатами господарських взаємовідносин із зазначеними товариствами та іншими контрагентами за період з 1 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2012 року позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ОДПІ щодо зменшення Товариству валових доходів на загальну суму 47 280 211 грн та валових витрат на загальну суму 47 111 908 грн, а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 7 856 993 грн та податкового кредиту на загальну суму 7 981 175 грн на підставі акта від 11 липня 2012 року, а також визнав протиправними дії щодо внесення результатів перевірки до відповідних баз даних органів ДПС. Зобов'язав ОДПІ вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» (далі - ІС) інформацію про результати перевірки Товариства, оформлену актом від 11 липня 2012 року, і поновити в ній дані, що містяться у наданих Товариством податкових звітах з податку на прибуток та ПДВ за період з 1 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову Товариства про визнання протиправним дій ОДПІ щодо зменшення Товариству валових доходів на загальну суму 47 280 211грн та валових витрат на загальну суму 47 111 908 грн, а також зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 7 856 993 грн та податкового кредиту на загальну суму 7 981 175 грн на підставі акта від 11 липня 2012 року, скасував та прийняв у цій частині нову постанову - про відмову у задоволенні позову Товариства. В частині задоволення іншої частини позову рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову Товариства в повному обсязі, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм Податкового кодексу України (далі - ПК). На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року (№ К/800/15407/15), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОДПІ підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, із рішення суду касаційної інстанції, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України, погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що цей суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами ДПС, зокрема ІС, самі по собі не зумовлюють для платника податків жодних юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, виходив із того, що інформація, що міститься в ІС, може вплинути на права платника податків у сфері публічно-правових відносин, а тому ці суди в цій частині дійшли обґрунтованого висновку, що дії податкового органу щодо зняття у позивача показників податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів є безпідставними, оскільки коригування інформації, внесеної до бази ІС «Податковий блок» можливе за наслідками проведеної перевірки платника, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення. За наслідками проведеної перевірки позивача податкові повідомлення-рішення не виносилися, а отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач безпідставно здійснив коригування податкового кредиту, податкового зобов'язання.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

(пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Верховний Суд України уже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОДПІ на підставі акта від 11 липня 2012 року внесла інформацію до ІС та здійснила коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з ПДВ за жовтня 2009 року по березень 2012 року.

Висновки, викладені в акті від 11 липня 2012 року, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує його прав.

Внесення до ІС змін в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжує правових наслідків для платника податків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 3, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15, 2944а15 відповідно).

Оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин у частині задоволення позову про визнання протиправними дій ОДПІ щодо внесення до бази даних ІС інформації на підставі акта від 11 липня 2012 року та зобов'язання поновити у цій базі даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань згідно з податковими деклараціями Товариства, то відповідно до вимог статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби України задовольнити.

Постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року в частині задоволення позову про зобов'язання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби України вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛААД», оформлену актом від 11 липня 2012 року № 2246/22-209/36007655, і поновити в ній дані, що містяться у наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛААД» податкових звітах з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року, скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький