Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_9 звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати незаконним і скасувати рішення ВРЮ від 22 жовтня 2015 року № 787/0/15-15 «Про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку» (далі - рішення № 787/0/15-15, ВРУ відповідно); зобов'язати ВРЮ внести до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи з 3 червня 1997 року по 3 червня 1998 року стажистом на вакантній посаді слідчого прокуратури Пролетарського району м. Донецька; стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог вказав, що ВРЮ незаконно відмовила позивачу у внесенні подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку у зв'язку з поданням ним заяви про відставку за наявності стажу роботи, що дає право на відставку судді.

Вищий адміністративний суд України постановою від 22 грудня 2015 року позов задовольнив.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2015 року, ВРЮ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України установив таке.

ОСОБА_9 з серпня 2002 року по березень 2007 року працював на посаді судді Пролетарського районного суду міста Донецька, з березня 2007 року - суддею Донецького апеляційного адміністративного суду, 27 червня 2007 року обраний ВРУ суддею безстроково.

17 березня 2015 року позивач звернувся до ВРЮ із заявою про відставку від 10 березня 2015 року.

ВРЮ 22 жовтня 2015 року прийняла рішення № 787/0/15-15, яким відмовила у внесенні подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку.

Вирішуючи спір, суд виходив із того, що право на відставку судді визначено Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ).

Відповідно до частини першої статті 109 Закону № 2453-VІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суд, установивши, що позивач має достатній стаж для подання заяви про відставку, зазначив, що волевиявлення членів ВРЮ при розгляді заяви про відставку не може бути дискреційним, члени ВРЮ повинні діяти відповідно до Конституції та законів України залежно від обставин, встановлених під час розгляду заяви. Установивши, що позивач має гарантоване право на відставку, члени ВРЮ зобов'язані голосувати за таке рішення.

Перевіривши наведені у заяві доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

На момент звернення ОСОБА_9 до ВРЮ із заявою про звільнення з посади судді у відставку у березні 2015 року спірні правовідносини регулювалися Законом № 2453-VI.

За правилами частини першої статті 109 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 131 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що ОСОБА_9:

- з вересня 1992 року по травень 1997 року навчався на юридичному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченка;

- з червня 1997 року призначений стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури Пролетарського району м. Донецька;

- з червня 1998 року призначений слідчим прокуратури Пролетарського району м. Донецька;

- з липня 1998 року призначений старшим слідчим прокуратури Пролетарського району м. Донецька;

- 1 червня 1999 року переведений слідчим прокуратури Калінінського району м. Донецька;

- 21 травня 2001 року переведений виконуючим обов'язки старшого слідчого слідчого відділу управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури області;

- 26 липня 2001 року призначений старшим слідчим слідчого відділу управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури області;

- 27 серпня 2002 року призначений суддею Пролетарського районного суду міста Донецька;

- з 13 березня 2007 року по теперішній час працює суддею Донецького апеляційного адміністративного суду.

Крім того, як установив Вищий адміністративний суд України, секція ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад рекомендувала прийняти рішення про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку, посилаючись на те, що позивач має достатній для відставки стаж роботи, встановлений законодавством України.

Як зазначено в рішенні № 787/0/15-15, у внесенні подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку відмовлено, оскільки така пропозиція не набрала більшості голосів з огляду на застереження окремих членів ВРЮ щодо наявності у позивача необхідного стажу, який дає право на звільнення судді у відставку.

При цьому під час судового розгляду представник відповідача не надав пояснень, щодо якого періоду роботи позивача, який дає право судді на відставку, у окремих членів ВРЮ виникли сумніви.

За таких обставин правильними є висновки Вищого адміністративного суду України про незаконність прийнятого ВРЮ рішення № 787/0/15-15, оскільки, враховуючи наявність у позивача необхідного стажу роботи на посаді судді, визначеного законом для можливості подання заяви про відставку, закон гарантує ОСОБА_9 право на відставку.

Водночас колегія суддів зазначає, що частиною першої статті 27 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» встановлено, що актом ВРЮ, зокрема, є подання про звільнення суддів з посади.

Тобто, подання про звільнення з посади судді є рішенням засідання колегіального органу за результатами розгляду заяви про звільнення. Такі повноваження відповідача є дискреційними.

Таким чином, суд, зобов'язуючи ВРЮ внести до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку, фактично прийняв рішення замість уповноваженого органу, а тому Верховний Суд України з урахуванням приписів статті 11 КАС вважає за необхідне в цій частині рішення суду змінити - зобов'язати ВРЮ розглянути заяву про звільнення ОСОБА_9 з посади судді у відставку.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що абзац третій резолютивної

частини постанови Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2015 року слід змінити, виклавши його в новій редакції.

Керуючись частиною шостою статті 171-1 та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Вищої ради юстиції задовольнити частково.

Абзац третій резолютивної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2015 року змінити, виклавши його в такій редакції: «Зобов'язати Вищу раду юстиції розглянути заяву ОСОБА_9 від 10 березня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку».

У решті постанову Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький